Мілена Христич - Щоденник 4 (збірник загонів з 80-х по 2025), Мілена Христич

Але тоді, коли Алька годинами переказувала сюжет та поневіряння героїні, Христя ловила себе на думці, що їй неймовірно нудно. Але вона не могла образити Альку та терпляче вислуховувала переказ любовних пригод.

Не те, щоб Христя не полюбляла любовних романів, просто якраз тоді вийшов на екрани дуже красивий серіал про Наполеона та Жозефіну. Серіал Христі дуже сподобався. Любовна історія великого французького геніального полководця була сповнена романтики ніжності та краси.

Але в Альціній інтерпретації виходило, що не існувало ніякої Жозефіни, а була тільки вона – Марианна-, що це саме через цю Марианну і війна почалась, що Наполеон й Росію відправився завойовувати через цю Марианну, що прибувши у палаючу Москву, Наполеон думав тільки про невловиму коханку, і шукав її по усьому палаючому місті. Але загадкова Марианна втекла від нього навіть там у палаючій Москві.

Вони сиділи у кімнаті Альки. Вечір за вечором тихо спадав їм на плечі. Іноді вони виходили на вулицю. Вони тоді вже перестали гасати вулицями Зарічного чи ганяти у квадрат та у футбол, як раніше. Вони тепер просто розмовляли годинами чи просто спілкувалися у компанії.

Хлопці в їх дворі були хороші. Домашні , вони навчалися у одній школі, і хоч були старші на рік чи два, проте їх ще навчили поважати дівчат таз ними було про що поговорити.

Вони слухали музику . виносили магнітофони, іноді навіть хтось виносив гітару, але часи міського фольклору для них вже минули назавжди.

Одного разу влітку Алька з Іркою замислили та здійснили цілий план по захопленню уваги хлопців. Ті  сиділи на лавочці, та здавалося, що того разу не звернули на дівчат жодної уваги. Але Альці хотілося якось привабити їх увагу. Ірка придумала піти додому, взяти пару касет та зайти за інший будинок. Вже звідти вона з касетами у руках вийшла до них та здалеку кричала на всю вулицю, що взяла у когось (у нього , щоб хлопцям було цікавіше) касети. Поки вона йшла з касетами вулицею до лавочки . на якій вони сиділи, хлопці вже були коло них. Згоряючи від цікавості, вони вже заглядали, що в них за касети і чи можна випросити послухати чи переписати. 

План спрацював. Алька раділа, як дитина. А Христя внутрішньо усміхалась, бо план був занадто віртуозний, щоб не спрацювати, але простіше було підійти самим так . наче це їм нічого не було варте.

Одного разу вони так вдвох сиділи біля під*їзду, розмовляли. На вулиці тоді було тихо, але до них підійшов один з хлопців. Він був симпатичний і подобався Христі, але вона ні за що не призналася би йому сама, бо він був – а звали його Денис- з доволі колючим та саркастичним характером і міг іноді сказати щось різке та й погляд у нього був доволі прискіпливий та колючий. Але в той раз він на двио усміхався та став зачипати саме Христю.

Їй було одночасно і приємно, що він звернув на неї увагу, бо він був трохи старший, але разом з тим , їй було важко позбутися власної недовірливості та почувати себе вільно у компанії.

Денис жартував та діставав христю. Алька сиділа та лукаво мовчала. Христі набридло відбиватися від жартів Дениса. Вона сказала, що піде додому. Натомість , зайшла у під*їзд , піднялася між першим та другим поверхом та витягла з поштового ящика газету.

Вона майже хотіла, щоб Денис пішов і разом з тим, хотіла. Щоб він усе таки залишився.

Але коли повернулась з газетою у руках до Альки та Дениса, то виявилося. Що його вже не було.

А Денис пішов додому,  - трохи розчарованим голосом простягнула Алька.

Ну то й добре, хай йде, - відповіла вона.

Але тут раптом Денис вийшов з-за дверей, за якими сховався, щоб розіграти Христю.  З усмішкою втім зовсім добродушною, очевидно, він не розізлився тоді на неї, втім , він якось по доброму протягнув:

Ну ти коза..- На цьому вони тоді залишилися друзями.

А Алька через деякий час просто спитала: Тобі подобається Денис?

Ну, не знаю, - відповідала Христя.

Ну знаєш, у нього така трагічна історія…- знову простягнула вона.

Христя не стала питати, а Алька й не розповіла. Але  з того часу Денис Христі став подобатися ще більше.

Алька знала про хлопців все. Про їх родини та старших братів та сестер, про те, де вони працюють , про те, як вони вчаться, де працюють їх батьки. З нею можна було відкривати приватне довідкове бюро. Вона володіла інформацією про мешканців усієї вулиці, навіть про декого, хто жив у сусідніх будинках і годинами переповідала Христі їх історії.

Христя іноді думала: навіщо вона все це знає? Навіщо їй все це знати про всіх цих людей, адже це приватне життя і як можна тримати в голові кілобайти цієї інформації. Але Христя цього так ніколи й не спитала.

Сама Христя правда могла тримати в голові речі такі ж марні : сюжети прочитаних книжок, легенди про історичних осіб, імена та прізвища провідних французьких  аристократичних сімей, імена королів та їх магів, драконів та ельфів.

Хто зна, з якої причини ці дві такі не схожі між собою дівчини могли дружити деcяток років і не зненавидіти одне одного?

 21 двір

Після смерті тьоті Ліди вони втратили зв*язок з цією родиною. Але вони то залишалися. Залишався Зарічний та школа, дев*ятий клас, балет  Кристал та хлопці у дворі: Денис, Хімік і Саша і Коля. Вони вже просто ходили та гуляли по вулиці, іноді собі щось міркували. Але ці думки, мабуть, ще нагадували паперові літачки, на які тільки варто було подути і вони летіли кудись по волі повітряних потоків.

Алька десь познайомилася з Кариною.

Вона  навчалася у іншій школі, але була  одного з ними віку. Карина Христі рішуче не сподобалась. Але Христя, як завжди про це Альці нічого не сказала.

Алька навпаки, здавалося , що душі в Карині не чаяла.

Карина була симпатична, невелика на зріст, з темними очима та модною у ті часи начесаною щедро политою цукровою водою чолкою. Ходила чомусь у спортивних куртках та спідниці. І мокасини.