Рубен Гримар - Світозар Відроджений. Том 1, Рубен Гримар

— В’яжи її та поїхали, — коротко кинув він, витягуючи мотузку з-за пояса. — Нам ще потрібно знайти капітана та отамана.

— Вони вже чекатимуть у визначеному місці, — пробурмотів Недар, витираючи руки об плащ. Його голос звучав байдуже, ніби це був звичайний рутинний вечір. — Не люблю залишати роботу наполовину. Думаєш, вовколак впорався?

Орист на мить припинив затягувати вузол на руках Миланки, задумливо звівши очі до темряви.

— У нас обмаль часу, а це лише підробіток, — зневажливо усміхнувся він. — Та й, навряд чи, наш баронетик переживе зустріч із вовколаком. Різниця в рангах занадто велика.

Недар засміявся коротко і жорстко, ніби це був найвеселіший жарт за вечір.

— Звучить логічно, — погодився він, обтрушуючи пил із плаща. Його очі ковзнули до Миланки. — Але чим вона настільки важлива? Не здається тобі, що ми витрачаємо занадто багато часу й сил на одну дівчину?

Орист, закінчивши зв’язувати полонянку, підвівся, піднімаючи її на руки.

— Вона не просто дівчина, — відповів він, і в його голосі вперше з’явилися нотки серйозності. — Я не знаю всіх деталей, але отаман і капітан покладають на неї великі сподівання. Це не наша справа. Нам заплатили за результат.

— Гаразд, — пробурмотів Недар, махнувши рукою. — Якщо вони так хочуть її мати, нехай. Мені головне — отримати свою частку.

Орист коротко кивнув, і вони рушили до коней, які стояли прив’язані неподалік. Темрява ночі знову закутала галявину, залишаючи на землі лише сліди крові та відлуння жорстокості.