Іванна Турецька - Ще сонце сходить не в останнє , Іванна Турецька

ПЕРШЕ ПОБАЧЕННЯ ІЗ БОСОМ

"Вадим Михайлович відпустив на цей вечір мене додому по раніше, щоб я встигла одягнутися на цю ділову вечерю, я одягну оцю вечірню зелену сукню, – перебираючи у своєму гардеробі одяг, у який вона хотіла вдягнутися, вона вибрала саме цю, яка була їй найбільше до вподоби! У цьому одязі я точно буду виглядати неперевершено! Так мені ще потрібно підібрати туфлі, візьму ось ці на високих підборах, і зроблю звичайну укладку і макіяж... Так мені потрібно поспішати, часу залишається вже не так і багато, він говорив що під'їде за мною, через дві години... До цього часу я вже повинна бути готова, я все встигну... Приступаю до укладки волосся, і макіяжу саме зараз ".

Зробивши макіяж і зачіску, вдягнувшись вона наділа найдорожчі прикраси які тільки мала, і взяла сумочку, і як тільки вона це зробила, пролунав телефонний звінок, Вадим вже чекав її біля під'їзду:

– Ало, так я вже спускаюсь! Через хвилину буду!

Спустившись по сходах вона вийшла із свого під'їзду, і от він вже відчиняє їй двері свого авто і промовляє: 

– Шикарно виглядаєш! Розкішна сукня на тобі!

– Дякую за комплімент! – Що що, а те що вона красива, вона це дійсно розуміла, та ще й потрібно мати талант щоби правильно подати цю красу, який саме у неї і був!

– Ну що ж ти готова? Поїхали – промовив він до свого водія, – я сьогодні із своїм водієм, можливо там ми вип'ємо по бокалу вина, тому випивши за руль я вже сідати не хочу!

– Так я готова! І він поставив їй руку на плече, а вона зовсім була не проти.

Авто зупинилося біля входу у ресторан, він вийшовши знову відчинив Віці двері, видно що ресторан виглядав пристойно, і ззовні і зсередини.. Вони увійшли всередину, і пройшовши далі за столиком на них вже чекали гості, його партнери із своїми дружинами:

– Доброго вечора! Знайомтесь, це моя дівчина Вікторія, вона працює у мене в офісі! 

– Дуже приємно, Вікторіє! – Піднявшись із крісла промовив сивий чоловік на вигляд років п'ятдесяти, і поцілував їй руку! – Мене звати Максим, ви шикарно виглядаєте, а моя дружина якраз недавно померла.. Поглянувши на Вадима він промовив до нього, а ви вже давно разом? Щось я раніше не бачив її із тобою!

– Ні ми не дуже давно почали зустрічатися! 

– Я би її у тебе вкрав! Твоя дівчина красуня! Не переймася я жартую! – Це був один із найвпливовіших партнерів Вадима, який інвестував у його бізнес 60% своїх вкладень, і відповідно акціонером він також був найвпливовішим. 

– Віка сіла біля Вадима, крім Максима, було ще три чоловіки із своїми дружинами, вони всі вели бесіду про розширення бізнесу, це була дружня не вимушена розмова, саме тому на цей вечір вони взяли із собою своїх дружин, інші лиш підтримували розмову, а Максим вів своє, а розпочав він ось із чого:

– Вадим ти знаєш я маю одну ідею і готовий вкласти у неї гроші, але чи можемо ми поговорити десь на одинці? 

– Так звісно, давайте вийдемо на терасу, у цьому ресторані відкривається чудовий вид на Дніпро.

– Добре, ходімо! 

– Вибачте, я залишу вас ненадовго! Люба не сумуй, поговори із кимось із дівчат! 

Вони вийшли на терасу, був літній день, тому була тепла погода:

– Тож про що ви хотіли поговорити? – Промовив Вадим.

– Давай одразу до діла, не будемо зволікати! Мені сподобалася твоя дівчина і я готовий тебе щедро винагородити за неї, хочеш я вкладу гроші у твій новий проект, і віддам його тобі.. Я не посягатиму на його права, або назви суму - скільки ти хочеш за неї? Адже ти майже кожен раз приходив до нас із іншою дівкою, хто вона тобі? Це твоя секретарка? Невже ти думаєш я незнаю, що ти береш кожного разу нових секретарок і невже ти не знав що я не здогадаюся для чого це все, і на цей раз ця мені сподобалася! То що скажеш? Назви суму, і ми зможемо про все домовитися? А коли відмовиш, сам знаєш що може бути, невже ти готовий втратити все заради якоїсь дівки?

– Вибачте, але вона не товар, і вона не продається! Так це моя дівчина, і у нас все серйозно із нею, тому я вимушений вам відмовити! Перепрошую та мені вже час іти, кохана чекає на мене!

– Ти ще заплатиш за це, ти ще незнаєш із ким ти зв'язався! – Грізно погрожував йому Максим.

– Знаєте, скільки вже разів за свою кар'єру я це чув, у вас нічого не вийде, у нас із вами укладений контракт, так що це вам потрібно боятися, а не мені.

І Вадим пішов, не провмовивши більше ні слова!

Підійшовши за столик він промовив до Віки:

– Люба збирайся, нам пора. – А до інших що сиділи поряд із нею промовив:

– Вибачте друзі, вимушений вас покинути, нам потрібно їхати, термінові справи!

І обнявши її за талію, він завів її до машини. Вже в машині вона запитала його:

– Вадиме, що трапилося? Чому ми так швидко пішли, твої друзі там ще залишилися, що за термінові справи? 

– Ти моя термінова справа, я не міг дочекатися щоб залишитися із тобою наодинці! – І він поцілував її, так ніжно і пристрасно, обнявши за талію, і вона почала йому відповідати на його поцілунок. Після того він розповів їй що саме трапилося у той момент коли він виходив із Максимом на терасу. – Уявляєш цей козел Максим хотів купити мене, та у нього нічого не вийшло, пропонував мені гроші за тебе, я йому ввічливо відмовив!

– Ви це серйозно? – Шоковано запитала Віка.

– Звісно, все серйозно люба! 

– Хочеш поїдемо сьогодні до мене, в мене є чудовий кінотеатр у вітальні, подивимося чудовий фільм, ні вибач Вадиме, сьогодні я не можу.. Відвези мене будь ласка додому!

– Добре, як скажеш!

І він підвіз її до її будинку, вона вийшла і попрощавшись пішла у свою квартиру.

Вдома вона роздумувала за чашкою кави над останніми подіями:

" Максим вирішив мене купити у Вадима, ніби я якайсь річ, цікаво скільки він готовий був віддати за мене? У тих багатіїв все так вирішується, вони вважають що за гроші все можна купити, а Вадим ввічливо йому відмовив! Мабуть не хотів наводити на себе неприємностей, міг йому вирізати добре за такі пропозиції! Та не факт що він кохає мене, можливо він звик до того що дівчат можна лише використовувати, та я зовсім не така, за яку він мене вважає.. Хоча можливо я йому і сподобалася, та для подальших кроків у наших стосунках із ним ще зарано, він знає мене всього четвертий день, і на четвертий день ладен вже затягнути мене у ліжко, ні на таке я так швидко не поведусь, адже для того щоб ми пізнали краще одне одного потрібен час, і чотири дні, це зовсім мало для мене... Можливо це для нього нормально, та не для мене! Подивимось що він скаже завтра, і як він буде себе поводити на роботі... Так на сьогодні все, я вимикаю світло... Мені пора відпочити, завтра зранку знову потрібно вставати!"