Олена Закаєва - Сенсація "Початок", Олена Закаєва

Ти часом у розкішному офісі на верхньому поверсі бізнес-центру збиралася рада Олексія Сліпчука. Його кабінет був заповнений важкими, антикварними меблями, був осяяний м’яким світлом, яке проникало через великі панорамні вікна. Погляд на місто з висоти виглядав заспокійливо, наче сам цей простір був свідком багатьох великих подій, які відбувалися тут, у тіні влади. Однак зараз атмосфера була напруженою, як ніколи раніше. Олексій Сліпчук сидів у кріслі, наче лев, що чекає на свою здобич. Він не любив втручань у свої справи і добре розумів, що коли річ доходить до журналістів, будь-яка помилка може стати фатальною.

Фотографія Софії, розкладена перед ним, була єдиним елементом, який порушував спокій його кабінету. На знімку вона була в центрі зали суду — зовсім звичайна, але з рішучим виразом обличчя. В її очах, здавалося, було більше, ніж просто прагнення до правди. Там була обіцянка боротьби. Від цього погляду у Олексія з’явилося відчуття тривоги. Він рідко дозволяв собі хвилюватися, але ця жінка була іншою. Вона вийшла далеко за межі того, що він вважав за безпечне.

— Як вона дісталася до документів? — запитав він знову, стиснувши губи. Це питання він ставив вже другий раз, але відповідь все ще не задовольняла його.

— Це могла бути Кравець, — тихо відповів один із його радників, чоловік середнього віку з суворим обличчям. — Ми ж наказували тримати її під контролем, а вона вийшла з-під нагляду.

Олексій подивився на нього, і здавалося, що кожне його слово має вагу в тисячу тонн. Всі присутні в кімнаті знали, що, якщо Олексій чимось незадоволений, це може призвести до серйозних наслідків. Але зараз він був схожий на лева, що зацікавлено спостерігає за своєю здобиччю.

— Що саме вона зробила? — знову спитав він, вже повільніше, ковзаючи поглядом по кожному присутньому, ніби намагаючись оцінити, хто може дати найкращу відповідь.

— Вона стала занадто самостійною, — продовжив радник. — Більше, ніж ми планували. Їй вдалося знайти кілька важливих контактів серед тих, хто раніше не був у полі зору. Вони передали їй документи, але ми знайшли це занадто пізно.

Олексій кинув погляд на іншого радника, молодшого чоловіка, який сидів у тіні. Той відповів, не підводячи очей.

— Вони почали діяти швидше, ніж ми могли уявити. Ймовірно, вони вже залучили когось із середовища поліції або навіть з інших медіа.

Сліпчук затиснув кулак. Він знав, що ситуація складна. Ця журналістка, Софія, була на правильному шляху. І, навіть якщо зараз це здається не таким страшним, від того, скільки вона може розкрити, залежить майбутнє його імперії.

— Я не хочу ніякого шуму, — проговорив він, голос його став суворим. — Якщо ми зараз допустимо помилку, це може перетворитися на новий скандал, і вся наша робота піде прахом. Ми повинні діяти хитро. Тому передусім знайдіть, хто підтримує її. Хто допомагає їй. Зрозумійте, скільки людей залучено. І заблокуйте всі можливі шляхи для цієї інформації.

Ігор Сліпчук, молодший брат Олексія, сидів на краю столу, його обличчя було знервоване, а погляд — сповнений рішучості. Він відомий своїм імпульсивним характером, і в той момент явно був готовий до будь-яких крайнощів. Ігор не любив мудрувати, він волів діяти швидко, без вагань.

— Дозвольте мені вирішити це по-своєму. Її можна легко налякати, — сказав він, обнаживши зуби у своєму типовому підозрілому усміху.

Олексій підняв руку, зупиняючи його.

— Ні, — відповів він різко, і в голосі прозвучала відсутність будь-якої компромісності. — Якщо ми зараз будемо діяти грубо, це приверне зайву увагу. Вони почнуть копати глибше, і все розкриється набагато швидше, ніж нам це потрібно. Спочатку знайдіть її слабкі місця, хто її підтримує, як вона отримала документи, хто з нею співпрацює. І лише після цього ми вживемо заходів.

Ігор не став заперечувати. Його брат був мудріший і передбачав кожен рух, тому він не мав права суперечити. У його очах промайнула лють, але він мовчав. Він знав, що для Сліпчуків головне — план, а не спонтанні рішення.

— Тоді дійте швидко, — додав Олексій. — Якщо за два дні не буде результату, я сам візьму це під контроль.

Кімната наповнилася мовчанням, а присутні, розуміючи серйозність ситуації, стали планувати свої наступні кроки. Сліпчуки знали, що перед ними стоїть серйозний виклик, і кожен їхній хід міг стати вирішальним. Але вони також знали, що коли все буде зроблено за правилами гри, вони не залишать місця для невдач. Вони були готові йти до кінця, щоб захистити своє багатство та вплив у місті, і Софія була лише однією з багатьох перепон на їхньому шляху.

У той час, коли Олексій і його команда планували свої дії в тіні, Софія, не підозрюючи про наближення небезпеки, готувала наступний крок у своєму розслідуванні. Вона розуміла, що їй не вистачає ще однієї ланки для повної картини, і її шляхи починали поступово перетинатися з тими, хто тримав міцний контроль над цією корупційною мережею.