Влада Клімова - Крихка вірність, Влада Клімова

Щодо Алана – тут простіше. Високий, стрункий, підкачаний брюнет з веселими смоляними кучерями. Теж гарненька борідка Д'Артаньяна та стрімкий, наче блискавка погляд чорних очей. Спостерігаючи за ним я піймала себе на думці, що в чоловіка переважає арабська кров, хоча можливо я помилялася.

– Нічним звабникам, наші вітання! – весело ляпнула Менді й здавалося, що такий настрій розмови її влаштовує. А мені чомусь хотілося довшої прелюдії. Навіщо ж так відверто? Невже зовсім не має витримки й хоче миттю затягнути цього арабського коника до свого ліжка? Чи може їй потрібен Террі? Так я його вже ні за що не віддам!

Вдень хлопці були вбрані у звичайний одяг відпочивальників: тонкі світлі шорти з кишеньками на всі лади. Алан в гавайській сорочці-розлітайці, а пружні м’язи Террі легенько обтягувала білосніжна теніска.

На виклик нью-йоркської репортерки вони лише поблажливо посміхнулися та й дурному було ясно, що парочки вже склалися, без вагань і опитування. Террі подав мені вчорашню надійну долоню й попросив:

– Пішли прогуляємось. Я знаю тут кілька тінистих алей, де сонечко не дістане.

Я кинула на Менді розгублений погляд дівчинки, що питає у матусі згоди вийти з хлопцем, і вона впевнено закивала:

– Йди-йди! Ми тут якось без вас розберемось. Алане, сідай поговоримо. В ногах правди немає.

Мені страшенно не хотілося, щоб Террі відняв свою руку та здається він і не збирався цього робити. Навпаки, трішки міцніше стис у своїй і я з насолодою відчула, як у моєму животі знову борсається зграя метеликів.

Розділ 7.

Скоро ми дійсно опинилися на алеї, де екзотичні дерева ставали все густішими, а пальмові та бананові гілки схилялися прямо на доріжку. Я довірливо трималася за руку свого провідника, а він періодично поглядав на мене й мило посміхався.

– Ти хочеш подарувати мене на обід диким гавайським звірям? Чи навіщо привів сюди? – обережно запитала я у прекрасного Мауглі.

– Ні, я просто хочу, щоб нам не заважали познайомитися ближче, – тихо відповів чарівним голосом молодий чоловік і це, мабуть, означало щось інтимне. Але на жаль Террі не поспішав дарувати мені солодощі своїх вуст й лише продовжував вести вглиб джунглів та сказав наступне:

– Я бачу в тебе на пальчику відсутню засмагу. Ти заміжня й зняла обручку, щоб вона не заважала твоєму відпочинку, чи такої перепони вже немає?

Як для сучасного нарциса з модельного бізнесу, зі спортивними вподобаннями, його цікавили дуже дивні речі. Мені не було сенсу прикидатися й тому я легко розставила всі точки над «і», навіть якщо це його відлякає.

– Так, я заміжня вже три роки. Дітей у мене немає, а з чоловіком ми просто живемо під одним дахом та навіть не маємо спільних інтересів і мети. Менді дуже хотіла приїхати сюди, а я люблю свою подругу й тому погодилася її супроводжувати. Не знаю: чи влаштує тебе така відповідь, але це правда.

Террі почув мою щирість і раптом зупинився, легенько взяв за плечі та розвернув до себе. Кілька секунд вивчав мій згодний на все погляд, а потім я відчула таке, чого нестримно бажала з самісінького ранку...

Він торкнувся моїх губ своїм дарунком природи і я потрапила до раю! Ні, не на Гаваї чи до лагідних теплих хвиль. Ця хвиля накотилася така гаряча й неймовірно солодка, що я ніколи в житті нічого подібного не відчувала й навіть не мріяла так швидко знайти свій рай на землі.

Спочатку чоловік ніжно торкався моїх покірних вуст, потім сміливіше оповив губами, а далі наповнив мій блаженний ротик відвертим та жадібним поцілунком. Він мовчки говорив мені: хочу не тільки губи, хочу всю, до останнього подиху й краплинки, до болючого стискання рук і оніміння ніг та запаморочення голови, а ще такого глибокого й гарячого проникнення, щоб вже не можна було роз’єднати тіла й споріднені блаженством душі... Ось про що говорив його поцілунок!

Я стояла з заплющеними очима в його теплих обіймах і не могла нормально думати й дихати, тому прошепотіла те, що крутилося в голові:

– Ще... Я хочу цього ще...

Далі стало гаряче. Ні, не надворі, а в мені й думаю, що в ньому також. Дуже гаряче. Я відчувала як гучно б’ється його серце та все більше напружується у мене на животі товста дуга, схована під його шортами. Ясно, що там були ще плавки, але й вони не могли стримати непереборних бажань молодого самця, що вподобав на сьогодні собі самочку.

– Пішли в моє бунгало. Алан не прийде туди. Він піде до вашого номера. Я це точно знаю. Твоя подруга йому сподобалася. Так він мені говорив. А ще сказав, що ти витончена й чарівна і щоб я не смів ображати тебе, – почула я зізнання про нас від нових знайомих.

Так це було чи ні, перевірити важко. Але наразі, збуджена бентежливими цілунками, я тремтіла в його руках від задоволення й наче цнотлива дівчинка не знала ні що сказати, ні зробити. Просто була згодна відразу на все, що завинила мені доля за роки заміжжя.

Террі мовчки взяв мене за руку й ми пішли назад, у бік комплексу. Тільки не до готельної висотки, а на територію, де розмістилися бунгало. Ця частина туристичної царини була трохи поодаль й там, поміж ароматних квітів, росли пальми та дивовижні кущі з великим листям. Білі кам’яні будиночки стояли на пристойній відстані один від одного, мали гарненькі віконця й міцні двері.

Господар відчинив свою оселю та знову подав мені руку:

– Ходи, у нас з Аланом чисто. Ми не жбурляємось шкарпетками об стелю. Тут простіше, ніж у верхніх номерах, але спокійно й затишно. А більшого двом відлюдникам і не треба.