Arachne - Прокляття ЛІлІт, Arachne

Великі старійшини завмерли на мить. Їхні безликі маски попрямували на неї, і Ліліт відчула на собі вагу їхніх крижаних поглядів. Вони чекали її зламаної відповіді, благання про прощення, але вона стояла прямо, з викликом дивлячись на них.

— Отож, Ліліте,— тихо відповів старійшина в центрі. — Твоя завзятість завжди була твоєю слабкістю. Тепер ти пізнаєш, що означає бути по-справжньому самотньою.

Наступної миті вони зникли, залишивши її одну. Зловісне сяйво бар'єрів навколо замку посилилося, а зі стелі та стін поповзли чорні, як смола, лінії — магічні ланцюги, що запечатують її сили. Ліліт опустилася на коліна, слабо спираючись об прохолодну кам'яну підлогу, її плечі затремтіли.

Залишившись одна, вона вперше за багато століть відчула справжню порожнечу. Усі ілюзії, які вона сама створювала, щоб сховатися від самотності, зникли. Ліліт притиснула руки до грудей, її подих стало рваним. І тоді пролунав приглушений, ледве чутний схлип.

Темне серце демонеси, що тривалий час залишилося непохитним, розривалося від болю. Вперше за багато століть вона плакала. Справжні, гарячі сльози котилися її щоками, падаючи на холодний камінь.

— Тобі... — пошепки повторювала вона його ім'я, мов молитву, яку ніхто не почує. — Вибач мені...

Цілий рік. Рік повної самотності, в якому не буде жодної живої душі. Рік, у якому не буде можливості навіть відчути його присутність, хоч і далеку. Її запечатали в цьому замку, як у пастці, щоб вона усвідомила весь тягар свого вчинку.

Але Ліліт не збиралася миритись. Її внутрішній вогонь ще не згас. Сльози висихали, і на зміну їм приходила рішучість. Тобі став демоном, бо вона не змогла врятувати його інакше. Але це не означає, що вона не зможе це зробити тепер.

Вона піднялася на ноги, повільно обводячи поглядом свої володіння. Окови та магічні ланцюги сяяли, не дозволяючи навіть чаклувати. Але в ній все ще залишалася сила – сила волі.

— Я не дозволю їм відібрати тебе в мене, Тобі, — прошепотіла вона в порожнечу, і її голос луною рознісся по залі. — Я віддам все, що маю, аби повернути тебе. Я не здамся. Ти мій друг. Ти моя сім'я. Навіть якщо доведеться пройти через всі кола Ада... Я зроблю це.

Темрява навколо неї завібрувала, немов відповідаючи на її рішучість. Ліліт знала – це буде важкий рік. Але вона знайде спосіб. Вона вивчить кожну дрібну деталь прокляття, кожен бар'єр, що запечатує її сили. Вона знайде всі слабкі місця в цьому магічному ув'язненні. І коли прийде час, вона буде готова.

Коли наступить наступний Хелловін, Ліліт більше не буде тією демонесою, яку вони знали. Вона стане сильнішою. Сильніше, щоб битися з тим чудовиськом, на яке перетворився її друг. Сильніше, щоб знайти та повернути його, незважаючи на всі перепони. Адже вона знала, що в глибині душі він все ще був її Тобі.