Burka D - Дволикий шлях, Burka D

Ранок цього пустельного містечка був свіжим і прохолодним, сонце тільки починало підніматися над горизонтом, заливаючи місто м'яким золотистим світлом. Вулиці повільно оживали, люди поспішали на роботу, насолоджуючись прохолодою ранньої години. На одній з таких вулиць, серед різного роду закладів, знаходився затишний книжковий магазин, який відкрився зовсім недавно. Це місце стало популярним серед любителів книг і інтелектуалів, які прагнули знайти тихий куточок у центрі міста.

Одним із постійних відвідувачів був чоловік середнього віку, професор університету, який спеціалізувався на філософії. Він часто приходив сюди перед початком робочого дня, щоб провести трохи часу за читанням і чашкою чаю. Його життя було насиченим, але він відчував внутрішню порожнечу, яку намагався заповнити нескінченними філософськими роздумами.

Професор вже кілька місяців відвідував психолога, жінку з доброзичливою усмішкою і уважним поглядом. Вона здавалася йому ідеальною помічницею у його пошуках сенсу життя. Він не підозрював, що за цією маскою ховається зловісний умисел. На їхній останній зустрічі вона запропонувала йому чашечку кави з додаванням отрути, яка була її улюбленим засобом усунення тих, кого вона вважала негідними щастя.

Професор, як зазвичай, прийшов у книжковий магазин, сів у зручне крісло біля вікна і розкрив книгу. Внутрішній голос, який постійно ставив йому питання про життя і смерть, сьогодні здавався особливо гучним. Він зробив ковток чаю, насолоджуючись його теплим ароматом, і поринув у читання.

Через кілька хвилин він відчув легке запаморочення. Спочатку він не надав цьому значення, списавши на втому і недосипання. Але незабаром його стан почав стрімко погіршуватися. Голова закрутилася сильніше, перед очима все попливло, і він відчув гострий біль у животі. Чоловік спробував піднятися, але ноги не слухалися. Він ухопився за край столу, намагаючись утриматися, але сили покидали його. Паніка охопила його розум, і він зусиллям прохрипів, звертаючись до оточуючих.

Відвідувачі магазину спочатку не звернули уваги на тихий голос професора, але коли він рухнув на підлогу, з книгою, яка випала з рук, навколо нього одразу зібралися люди. Хтось спробував його підняти, хтось викликав швидку допомогу. Обличчя професора зблідло, його дихання стало уривчастим і важким. Навколо його губ з'явилася піна, а очі, широко розкриті від жаху, вже нічого не бачили. Медики прибули швидко, але було вже пізно.

Професор лежав на підлозі, його книга валялася поруч, а тіло було холодним і нерухомим. Лікарі лише констатували смерть, зазначивши відсутність явних ознак насильницьких дій.

Ця смерть стала ще однією загадкою у низці дивних подій, що охоплювали місто. Ніхто не підозрював, що у затишному кабінеті психолога криється джерело цих трагедій.

Якось ввечері жінці згадалася жахлива історія одного хлопчика на недавньому прийомі та деякі його слова.

"У нас у школі є новий вчитель історії. Всі діти вважають його чудовим викладачем. Він завжди посміхається і жартує, розповідає цікаві історії. Але я бачу, що з ним щось не так. Він... він наче спостерігає за нами, але не просто так, а з якимось зловісним інтересом. Одного разу, коли я залишився після уроків, щоб поговорити з ним про одне завдання, я помітив, як його погляд змінився. Він став холодним і жорстким. А потім він просто зник. Я шукав його по всьому класу, але не міг знайти. Я відчував, що він десь поруч, але його не було видно".

Одразу після цього спогаду у неї в голові почувся нестримний рій криків.

Вона заплющила очі і зробила глибокий вдих, намагаючись утихомирити хаос у своїй голові. Але замість заспокоєння, перед її внутрішнім зором з'явилися образи людей, яким вона завдала непоправної шкоди. Їхні обличчя, спотворені болем і жахом, мелькали перед нею, як кадри з фільму.

Першим перед нею постав чоловік середніх років, з яким вона нещодавно проводила сеанс. Його очі, повні страху та відчаю, були спрямовані прямо на неї. Він мовчав, але його погляд говорив про багато. Жінка відчула, як холод пробіг по її спині. Слідом з'явилася молода жінка, яка страждала від депресії. Її обличчя було блідим, очі — порожніми. Вона дивилася на психолога безмовно, немов привид з минулого, і ця безмовність була страшнішою за будь-які слова. Психолог відкрила очі, намагаючись позбутися цих образів, але вони не зникали. Погляди оточували її, посилюючи почуття страху. Цей кошмар тривав не одну годину.

Нарешті, коли перші промені ранкового сонця почали пробиватися крізь щільні штори, жінка відчула, що щось змінюється. Страхи почали відступати, видіння стали менш ясними, і поступово настала тиша. Вона важко зітхнула, відчуваючи полегшення, але водночас і втому, яку не могла вгамувати жодна сила.

Раптом дівчина відчула, як земля під ногами почала тремтіти. Наступної миті її оточення змінилося. Міський шум і темрява кімнати зникли, поступившись місцем тихому і спокійному місцю на природі. Вона відчула, як холодний вітерець ніжно торкається її обличчя, приносячи з собою запахи свіжого листя і трави.

Психолог побачила себе стоячою на вершині пагорба, оточеного зеленими полями і лісами. Навколо неї розливався м'який світ, і вона почувала себе дивовижно спокійно. Раптом перед нею з'явився таємничий чоловік у темному плащі. Фігура наблизилася, і жінка помітила, що під капюшоном ховалося обличчя, якого вона не могла розгледіти.

— Твоя душа обтяжена темрявою, але тобі дано останнє випробування, — промовив таємничий голос. — Тільки на зеленій галявині ти зможеш знайти відповідь, звідки взялася та злоба, що рухає тобою. Туди веде шлях, прихований у серці твоїх спогадів.

Психолог скасувала всі записи і вирушила на пошуки місця, про яке йшлося у до жаху реалістичній галюцинації.