Олівія Дейлі - Попелюшка для Дракона — Мільярдера , Олівія Дейлі

— Ось коли будуть нормальні сирники тоді й поверну. А зараз у мене справи, бізнес сам себе не побудує, тож на сьогодні можеш бути вільна – встаючи з-за столу промовляє, а я ошелешено дивлюсь на нього. Як вільна? 

— Мій робочий день завершився? – тихо запитую. 

— Мене до ранку не буде вдома. Можеш бути вільна, йди псуй настрій комусь іншому – це я натрій псую? 

— З задоволенням – зробивши наймилішу усмішку кажу та швидко йду геть.

Теж мені, думає я нічого не розумію. Знає ж що сьогодні мою качалку не привезуть, тож й відпускає мене. Значить мої уроки таки не пройшли даремно. 

Проходячи повз будку охорони помічаю що і Миколи не видно, невже його також відпустив до дому? Чи можливо він знову заснув та й спить. 

Повертаючись у власний дім я сильно зголодніла, надіюсь батько приготував щось, а то дякуючи дракону мені зовсім не хочеться ще й у дома готовити. 

Заходжу в дім та кидаю рюкзак на землю. Божевільний день. 

— Рудик капці– голосно кажу та за хвилину у зубах по одному мені приносить мої домашні капці чорний мов смола кіт.

Він перший мій підслідний, всі тренуюсь собак, а я кота. Звісно качалкою я його не била, це тільки на людей та драконів можна такий метод застосовувати 

— Донечко ти вже повернулась? Як перший робочий день? – вийшовши з кухні та витрачаючи руки об рушник запитує батько. 

У відповідь я тільки кидаю на нього злий погляд. Як би не він, я б не мала панькатися з драконом. 

— А я там сирничків приготував. Ти напевно голодна – з любов'ю промовляє, у мене  скоро від слова сирник  буде око смикатись та все ж тато старався.

Важко зітхаючи, я киваю на знак згоди. Батько усміхається та повертається на кухню, я ж направляюсь мити руки та переодягнутись в домашній одяг. 

На столі на мене вже чекала тарілка з сирниками, вони трохи погоріли та зовсім не тримали свою форму, але це були найсмачніші сирники. У них був один секретний інгредієнт, це любов. 

— Дякую тату – поївши промовляю та торкаюсь батькової руки. 

— Це тобі дякую що терпиш мене. Ти єдина хто у мене залишився, а я. Програв бажання дракону – батько опустив очі, я бачила як йому соромно. 

Тому встаю та обіймаю його, він відповідає на обійми та сильніше притискає мене до себе. 

— Все буде добре, але ще раз ти так зробиш.. – не встигаю договорити 

— Не зроблю ❤️