Володимир Кирилович Винниченко - Вибрані твори, Володимир Кирилович Винниченко

як гарсон говорить щось хазяїну, той стискує плечима, одповідає, і гарсон біжить у другий кінець кабаре. Через якийсь час веде музиків.

Публіка починає підходити наперед і зазирати крізь колони.

Рита (на Мулена). Ач як розходився! Ха-ха-ха! Мігуелес, що ви на мене так дивитесь? Га?

Мігуелес (серйозно). Я не впізнаю сеньйору.

Рита. Чому? Весела? О, я вмію бути дуже веселою. Може, хочете зо мною танок апашів станцювати?

Мігуелес. Дякую, я не вмію.

Рита. Шкода. У вас постать дуже хороша для цього танку. Ви його не вмієте? А я вмію. 0, чудовий танок! О, і музики вже йдуть. Мул єн, на середину.

Корній (весь час п'є і стає хмурнішим і хмурнішим. Раптом не видержує й голосно говорить). Запніть завісу.

Рита (хутко в його бік). Що? А ви хто такий? Яке вам діло? Не подобається, можете забиратись. Не сміть запинати! Я хочу танцювати! Прошу всіх, все кафе, весь Париж! Чорна Пантера, коханка Мулена, буде танцювати танок... (До Мулена.) Ха-ха-ха! А месьє Мулен уже й просіяв? О, ні, я ще не коханка і не amie месьє Мулена! Я — жона артиста Корнія Каневича. Voilà! Ось — мій муж. А я жона його, буду зараз танцювати танок апашів. Ну? Музики готові?

Голос од му зиків:

— Готові!

Публіка товпиться крізь колони. Сніжинка щось говорить Корнієві, але той понуро дивиться на Риту.

Рита. Ну, Мулен, починаємо?

Мулен. Я весь тут.

Рита (плескає в долоні музикам). Алло!

Музики грають. Рита й Мулен танцюють. Дедалі то з більшим запалом, якоюсь дикою, п'яною жагою і майстерством.

Сніжинка (захоплено встає й жадно слідкує. До Корнія). Вона гарна, Медведю! Вона страшно гарна!

Рита. Швидше, музики!

Корній п'є, але не зводить очей з Рити. Кулаки його машинально стискуються. Він то схопиться, то знов сяде.

І знов п'є чарку за чаркою.

Рита. Фу, годі!.. (Важко дихаючи, підбігає до Корнія). Ну що? Гарно танцювала? Га?

Сніжинка. Чудово, Рито!!!

Рита (не звертаючи на неї уваги). Ну? Не думав, що я можу, га? Ха-ха-ха! Думав, тільки пелюшки мити можу? Що ж ти мовчиш? Подобається, кажи?

Корній сильно ставить чарку на стіл, не одповідає.

Рита. Ха-ха-ха! Обережно, чарку розіб’єш, двадцять сантимів коштує, не хватить заплатити. Ха-ха-ха! (Одходить.) Мулене, дякую! О, дякую... Ну що, Мігуелес, може, ви зо мною хочете? Ах, ви не вмієте! Ну, не треба... А публіки скільки. (До неї.) Цікаво, правда? Ха-ха-ха! (Публіка розходиться, балакаючи.)

Штіф. Ви чудово танцювали, це щось надзвичайне. У вас така пластика...

Рита. Невже? Пластика? О, у мене пластика, ха-ха-ха!.. А ви не п’єте? Панове, мусите всі пити, бо буду сердита. Блек, пийте, я не хочу, щоб коло мене були тверезі очі! Мусите всі п’яні бути.

Блек. У п’яного, мадам, очі більш тверезі, ніж у тверезого.

Рита. Все одно! Мулен... О, мій Мулен... які в тебе зараз чудові очі. Білий Медведю! Подивись, які очі у месьє Мулена. Подивись. Мулен, покажи моєму мужу, які втебе очі зараз... Масляні, жадні, ха-ха-ха! Такі і в мого мужа^ були^олись^ЛДо ви, панове, Шбіючетесь? Не вірите? Спи-таите у мого мужа. А Мулен все так же дивиться... Одурів, правда? Але чекай, ти ще рано дивишся... так. А це забув... (Виймає з-за корсажа карти.) Хочеш грати?..

Мулен (з викликом). Хочу!

Рита. А? Не боїшся вже?

Мулен. Все одно. Чим швидше, тим краще! Давай!

Р и т а. О? А я не хочу... Панове, хто хоче з нами в карти грати? У нас гарна гра. Ми граємо з Муленом на поцілунки. Кожний поцілунок мій коштує сто франків або одна ніч любові... Але я на поцілунки тільки з моїм Муленом граю. Вже програла йому п’ять поцілунків, ще п’ять

і... і... я твоя? Правда? Amie, га? Ха-ха-ха! Чуєш, Білий Медведю? Хочеш грати з нами?.. Але, бідний, чим же ти гратимеш? Хіба полотном? Ха-ха! Ну, Мулен! Граймо! Панове, хто хоче? Мігуелес? Блек? Кардинал?

Сафо. Я хочу грати!

Рита. О? Чудесно! Теж на поцілунки?

Сафо. О, ні, я на гроші. Кардинал, я хочу грати.

Мулєн. Штіфе! Грай! Ставка — скільки хто хоче. Гра — штос.

Всі тихо між собою балакають. Підходить Янсон.

Рита. Поцілунок на червоного короля. На тебе, Білий Медведю! Ха-ха-ха!

Мул єн. Ще хто?

Янсон. На жирову кралю сто франків або один поцілунок.

Сніжинка (схопившись вражено). Янсоне, це що?

Янсон (спокійно). Краса виграє.

Мулєн. Ще хто?

Сафо. І я на жирову кралю десять франків.

Рита. Ого! Швидше, Мулене!

Мул єн. Ще хто? Нікого? Одчиняю колоду. (Дає на-право й наліво.)

Сафо. Жирова краля! Програла!

Мул єн. Побита!

Янсон (спокійно). Краса виграє.

Рита. Ну, Білий Медведю? Хто кого: чи Мулен тебе, чи ти Мулена?

Мулен. Раз-два. Раз-два. Червоний король. Пббитий. Шість поцілунків! Прошу. Хто ставить?

Кардинал (виймаючи гаманця). Гм! Я волів би, дитинко, щоб ти грала на поцілунки. (Дає гроші.)

Сафо. Он я-як? Ах, ти ж... Ну, чекай!

Рита. Два зразу на червоного короля! Кінчать — так кінчать!

Мулен (в захваті). Чудово! Ще хто?

Янсон. Сто на жирову кралю.

Сафо. Я десять на неї!

Мулен. Чудово! Одчиняю колоду. Раз-два. Раз-два. Раз-два. Червоний король. Побитий. Вісім поцілунків!..

Сафо. Далі ж, далі! Що за свинство!

Мулен. Ах, далі... (Здає.)

Рита. Білий Медведю! Побиває тебе Мулен! Та що ти все п’єш? Ти б краще пограв! Га? Не хочеш? Останні два поцілунки ставлю... (В голосі мука і одчай завзяття.) Прощайся. Ну?

Корній помалу встає й підходить до столу, заклавши руки в кишені.

М у л е н (з легкою тривогою, але й з викликом дивиться на нього). Месьє Корній хоче грати?

К о р н і й. Ні, хочу дивитись.

Рита. Тільки дивитись?

Сафо (незадоволено). Е, я не хочу грати, як так.

Кардинал. То найкраще, дитинко, давай сюди гроші. То не наша гра.

М у л е н (до Рити). Ну? (Випиває склянку вина.)

Рита (встає. Глухо). Уже вісім? Більше ніхто не хоче грати?.. Ну, розуміється. кінець? Ну!..

Знаєте що, Мулене: або квит на все, або... кінець грі і... всьому. Хочете?

М у л е н (хвилюючись). На все квит чи тільки на поцілунки?

Рита. Ха-ха-ха! І тут торгується. Ні, за рукавички, що ви сьогодні купили, я вам зостанусь винна п’ять франків! Кінець або так, або так! Ну?

Мул єн. Добре. На червоного короля?

Рита. На червоного короля!

М у л е