Володимир Кирилович Винниченко - Вибрані твори, Володимир Кирилович Винниченко

Програма з літератури

ВИДАВНИЦТВО

РАНОК

Програма з літератури

Волвдимир

Ж

ВИННИЧЕНКО

ВИДАВНИЦТВО «РАНОК» « Веста»

2005

ББК 84(4УКР)6 В90

Серія 4«Програма з літератури» заснована 2002 року

Рецензенти:

Михайлин /. Л.у доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри журналістики Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна; Помазан /. О., кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри українознавства Харківського гуманітарного інституту «Народна українська академія»

Упорядкування текстів, передмова та примітки Савченко О. М.

Видано за ліцензією ТОВ Видавництво «Ранок»

Винниченко Володимир

В90 Вибрані твори / У поряд, текстів, передм. та прим. О. М. Савченко. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2005.— 352 с. — (Серія «Програма з літератури»).

ЮВК 966-679-817-4.

ББК 84(4УКР)6

© О. М. Савченко, упоряд. текстів, передмова та примітки, 2002 ІвВМ 966-679-817-4 ©» ТОВ Видавництво «Ранок*, 2005

Постать Володимира Кириловича Винниченка — знакова для вітчизняної культури. Письменнику судилася незвичайна доля, сповнена як тріумфів, так і трагічних епізодів. Не менш трагічною була й доля його художньої спадщини", штучно, по-варвар-ськи, з суто ідеологічних міркувань вилученої з культурного обігу на довгі роки.

Уже від перших кроків у літературі талановитого письменника й драматурга супроводжувала пильна увага критиків і літературознавців. Появу нового самобутнього таланту щиро вітали Микола Вороний, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Іван Франко, Гнат Хоткевич.

Володимир Винниченко — автор багатьох оповідань, п’ятнадцяти романів і повістей, більш як двох десятків п’єс. Наведемо лише один красномовний факт: найповніше на сьогодні видання творів письменника складає 24 томи (цей проект був здійснений у Харкові у другій половині 20-х років минулого століття). Його ж активне творче життя тривало ще три десятки років по тому. Значна частина твощр, написаних в період еміграції, довгий час не була відома вітчизняному читачеві. Чекає на свій вихід окремим виданням в Україні і «Щоденник1 літератора, який є безцінним джерелом для пізнання його особистості та творчої біографії. Однак, якщо залучити всі можливі та необхідні джерела, й тоді не до кінця буде розгадана таємниця цього письменника — настільки неоднозначними та контроверсій-ними були постать і діяльність Володимира Винниченка.

сильович та Євдокія Онуфріївна — не мали великого достатку й, присвячуючи більшість свого часу роботі, не могли приділити достатньо уваги своїм дітям. Але навіть короткі хвилини спілкування в сімейному колі ставали моментами духовного зближення родини Винниченків.

Гостро відчута з юних років соціальна нерівність, болісне переживання повсякчасних утисків, що зазнавав його батько на службху_пощщика, — усе це, безумовно, позначилося на становленні Володимира Винниченка як літератора. Ще зовсім юним майбутній письменник усвідомлює, що всі вершини й перемоги здобуваються важкою працею. Автори книги «Володимир Винниченко. ЙСиття. Діяльність. Творчість» О. Гнідан та Л. Дем’янів-ська зауважують: «Він дасть визволення усім батькам. Пізніше, після того, як сам, на своїй шкірі, перенесе голод і холод, наругу і знущання, переслідування, арешти, тюрми, каторги, гоніння. Йому нічого не давалось легко. Все, крім блискуче закінченої сільської народної школи, бралося «штурмом», ціною неймовірних моральних, інтелектуальних і фізичних зусиль»Л

Після закінчення школи Володимир Винниченко вступає до Єлисаветградської гімназії,^але батьки не мають грошей на навчання. Добре, що нагодилася допомога старшого брата, проте це не вирішило іншої, психологічно загостреної проблеми. Відчуваючи зневажливе ставлення до себе з боку гімназистів-«аристократів», Винниченко виявляє аристократизм іншого ґатунку — духовно-інтелектуальний. Його реакцією на уїдливі насмішки та відверте глузування стає демонстрація з одного боку високої освіченості, а з іншого — постійне нагадування про свій соціальний статус та етнічну приналежність. Юнак навмисне задекла-ровує своє «просте» походження, спілкується з учнями й учителями українською мовою, а коли аргументів бракує, то вдається і до «дискусій» у формі бІЙКИ^і

Спостерігаючи за життям своїх рідних та близьких, набираючись під час навчання в гімназії досвіду спілкування з різними людьми, розуміючи, що матеріальні блага, повага й визнання дістаються одним за правом народження, а інші не можуть їх здобути навіть важкою щоденною працею, Володимир усвідомлює масштаби соціальної дисгармонії, яка часто стоїть на заваді особистого щастя окремої людини. Один з перших учнів гімназії, він не бачить сенсу в подальшому навчанні, оскільки найосвіченіший «мужик» у соціальному плані не дорівнюється до найобмеженішого пана. Навмисне пустивши навчальний процес на самоплин, хлопець сподівається на виключення з гімназії, натомість його лишають на другий рік.

У цей час разом з іншими учнями він організовує своєрідний гурток, сенс існування та діяльності якого полягав у захй-сті прав гімназистів. Це був перший досвід боротьби і, можливої" етап »'на якому відбулося усвідомлення власного призначення, сенсу життя, визначення життєвих пріоритетів. Невдовзі діяльність гуртка переростає у відкритий конфлікт із адміністрацією гімназії, й учень сьомого класу Володимир Винниченко змушений був кинути навчання.

Заробляючи на життя поденщиною, майбутній письменник подорожує Україною? Спостереження та враження від мандрів, що тривали рік, стають багатим матеріалом, який пізніше буде використаний у творчості.

Бажаючи продовжити освіту*_190.0-року в Златополі Винниченко екстерном складає іспити за гімназійний курс. Викладачів вразили продемонстровані юнаком феноменальна пам’ять, ерудиція, глибоке знання предметів. Після отримання атестату він їде до Києва, де того ж року стає студентом юридичного факультету університету.

Мусимо зауважити, що у цей час в європейській частині Російської імперії активізується суспільно-політичний рух, а на Україні в Харкові 1900 року створюється і перша політична партія — РУП. У програмових виступах Революційної української партії була задекларована й виразна національна домінанта, і теза соціального визволення. Це, очевидно, й привабило Володимира Винниченка. Молодий і сповнений енергії, він стає одним із засновників РУП та активним пропагандистом її політичної програми. Така активність не минулася даремно: у 1902 році його виключають з університету та заарештовують. Утім, за браком доказів досить швидко звільняють з Лук’янівської в’язниці.

Заборона на проживання в Києві стала однією з причин, через яку Винниченко виїжджає на Полтавщину, де починає працювати репетитором у родині місцевих поміщиків. Він і надалі продовжує вивчати життя народу, веде агітацію серед трудящих і робить свої перші кроки на ниві письменства. Активній політичній діяльності не завадила навіть служба у війську, що розпочалась з осені 1902 року. Того ж року письменник подає на оголошений часописом «Киевская старина» конкурс своє перше вдале оповідання «Сила і краса» (попередні спроби писати були не такими результативними, бракувало стилістичної вправності). Цей твір приносить літератору-початківцю заслужене визнанняІХякщо І. Личко назву своєї статті, присвяченої Винниченкові, подає у формі питання — «Талант чи випадковість?», то М. Коцюбинський, Леся Українка, І. Франко у своїх відгуках послідовно формують думку: в українській літературі зазвучав