Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Публіцистика » Тарас Шевченко та його доба. Том 2 📚 - Українською

Рем Георгійович Симоненко - Тарас Шевченко та його доба. Том 2

233
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Тарас Шевченко та його доба. Том 2" автора Рем Георгійович Симоненко. Жанр книги: Публіцистика.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 68 69 70 ... 201
Перейти на сторінку:
наши скудные средства. В это самое время он написал с себя масляными красками свой портрет… и подаренный мне торс св. Севастьяна с натуры в классах академии…»287

Після одужання, десь на початку 1840 р., Шевченко перейшов на квартиру в будинок… на Васильєвському острові (нині № 16). Про цю квартиру поет пізніше згадав у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали»: «Мне представилась комната в 9-й линии, в доме булочника Донерберга; комната со всеми её подробностями, не говорю с мебелью – это была бы неправда. Вдоль передней стены над рабочим столом висят две полки: верхняя уставлена статуэтками и лошадками барона Клодта, а нижняя в беспорядке завалена книгами. Стена, противуположная полузакрытому единственному окну, увешана алебастровыми слепками следков и ручек, а посреди их красуется маска Лаокоона и маска знаменитой натурщицы Фортунаты»288.

Дружба Шевченка з польськими студентами

У повісті «Художник», як відомо, Шевченко багато й щиро говорить про дружбу зі студентом-поляком Леонардом Демським. У списках студентів Петербурзького університету такого прізвища досі не виявлено, але цілком можливо, що поет за рекомендацією знайомого інспектора університету Фіцтума, запросив до себе на квартиру якогось бідного студента-поляка, який допомагав йому вивчати французьку мову.

Навіть після того, як студент-поляк перейшов на іншу квартиру, щирі дружні стосунки з ним Шевченко не поривав. Він часто відвідував його, допомагав йому матеріально, хоч і сам жив бідно, клопотався про його лікування. Безнадійно хворий на туберкульоз студент наполегливо вчився, мріяв про написання дисертації. Та сили його швидко згасали, і весною 1841 р. він помер, не дочекавшись, як пише Шевченко, і «вскрытия Невы».

Смерть товариша поет переживав дуже боляче. В повісті «Художник» детально описуються останні хвилини життя студента. Шевченко заплатив господарці квартири борг покійника, за свій рахунок організував похорони, поклав на могилу друга гранітну плиту з написом «Leonard Demski, mort anno 18…»289.

Разом з друзями-поляками, зокрема з братами Карлом і Рудольфом Жуковськими, Шевченко читав багато творів польської літератури, серед них – Адама Міцкевича і польського історика Й. Лелевеля, твори якого в Росії були заборонені.

Художник Шевченко працює й добивається визнання

Вчився Шевченко з захопленням, оволодіваючи різними жанрами художнього мистецтва. Його успіхи відзначалися авторитетними фахівцями. 4 жовтня 1835 р. «Общество поощрения художников» вирішило: «…По рассмотрении рисунков постороннего ученика Шевченко, Комитет нашёл оные заслуживающими похвалу и положил иметь его в виду на будущее время»290. До чергового терміну щорічного нагородження Ради Академії в кінці вересня 1840 р. не додавався вже колишній термін «посторонний»: «Определено: записать в журнал настоящего Собрания имена учеников, удостоившихся за представленные работы награды серебряными медалями:

2-го достоинства Тараса Шевченко за первый опыт его в живописи масляными красками – картину «Нищий мальчик, дающий хлеб собаке», сверх того положено объявить ему похвалу»291.

Непересічний талант юнака вражав. Через два місяці Шевченка привітав віце-голова Товариства заохочення художників: «Известясь, что Вы за первый опыт в живописи удостоились награждения от императорской Академии художеств серебряною медалью 2-й степени. Комитет Общества поощрения художников поставляет себе приятною обязанностью изъявить Вам, сколь радостны для него успехи, оказываемые Вами на избранном Вами поприще, и если в дальнейших Ваших занятиях по живописи Вы будете продолжать оказывать то же прилежание и ревность к искусству, то бессомненно всегда найдёте в членах Комитета самых усердных и постоянных одобрителей»292.

Колишній кріпак стає вільним студентом Академії мистецтв

Зрозумілим наслідком високої оцінки творчості молодого художника стало прийняття його рівноправним учнем найвидатнішого тодішнього метра Академії мистецтв – К. Брюллова. Таке рішення стало відповіддю на звернення Т. Г. Шевченка від 10 грудня 1840 р.: «Желая посвятить себя изучению живописи под руководством г. профессора К. Брюллова и с сею целью посещать художественные классы императорской Академии и представленный мне от сей Академии на жительство билет и рисунки с натуры – прочих же документов никаких не имею, покорнейше прошу Совет императорской Академии художеств принять меня в число вольноприходящих учеников, посещающих художественные классы, причём обязываюсь вносить следуемую плату за билеты до входа в рисовальные классы и в точности исполнять всё, что о вольноприходящих учениках постановлено; а равно посещать и классы наук – по избранному мною роду художеств в Академии преподаваемых; в случае же неисполнения сего подвергаюсь строгой ответственности»293.

Прохання було задоволено. Шевченко плідно навчався у Брюллова, що дістало належну оцінку Ради Академії. 26 вересня 1841 р. вона постановила: «Определено: вольноприходящих учеников Академии за успехи в художестве, доказанные представленными работами по живописи исторической и портретной, Тараса Шевченко за картину, изображающую «Цыганку», …наградить серебряными медалями 2-го достоинства…»294

Улюблений учень Брюллова

Починалось активне творче життя Тараса Григоровича Шевченка в образотворчому мистецтві. «В то время, – згадує відомий російський письменник Дмитро Васильович Григорович (1822 – 1899), – вся Академия (художеств) фанатически была увлечена Брюлловым: он сосредоточивал на себе всё внимание, ни о чём больше не говорили, как о нём. Все академисты, от мала до велика, горели одним желанием: попасть в ученики к Брюллову.

В числе учеников Брюллова находился в то время Т. Г. Шевченко, с которым, сам не знаю как, я близко сошёлся, несмотря на значительную разницу лет. Тарасу Григорьевичу было тогда лет тридцать, может быть, больше; он жил в одной из линий Васильевского острова и занимал вместе с каким-то офицером крошечную квартиру. Я посещал его довольно часто и заставал за работой над какою-нибудь акварелью – единственным его средством к существованию. Сколько помню, Шевченко был тогда постоянно в весёлом настроении духа; я ходил слушать его забавные рассказы и смеялся детским, простодушным смехом»295.

Про це згадує і його молодший товариш по Академії В. В. Ковальов: «В 1844 году я поступил в Академию художеств; тогда же Тарас Григорьевич за исполненную им программу «Мальчик с собачкою» получил звание художника. Я, подобно многим нашим землякам, стремящимся к художественному образованию, приехал в столицу с ничтожными денежными средствами. В таком положении обычно сближаешься с подобными же себе товарищами и устраиваешь жизнь свою сообща, как можно проще; и вот, сойдясь с такими же тремя юношами К(арпом), Г(удовским) и Р(аевым), мы заняли в доме Бема на Васильевском острове в 1-й линии весьма скромное помещение, состоящее из одной проходной комнаты с перегородкой. За перегородкой жили мы четверо, а налево, не доходя до перегородки, вела дверь в другую комнату, которую занимал Тарас Григорьевич. Это была уютная комнатка с одним окном, убранная

1 ... 68 69 70 ... 201
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тарас Шевченко та його доба. Том 2», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тарас Шевченко та його доба. Том 2"