Верона Дарк - Кохання з ароматом кави , Верона Дарк

Сирість, темрява й тиша — от що оточувало Ясмін у холодному підвалі. Її руки були скути, а на нозі — залізний ланцюг, прикріплений до стіни. Вона лежала на старому матраці, вкритому брудним покривалом, зі сльозами на очах.

Страх душив її зсередини. Вона не розуміла, де вона, хто її викрав і чому. Двері важко рипнули, і в кімнату зайшла фігура в темному одязі, обличчя було приховане балаклавою.
— Їж, — грубо сказав чоловік, ставлячи перед нею тарілку з холодною кашею.
Ясмін спробувала щось сказати, але горло пересохло від плачу й напруги.

— Чому я тут? Що вам потрібно? — прошепотіла вона тремтячим голосом.

Чоловік мовчав кілька секунд, потім коротко кинув:
— Скоро нас заплатять за тебе. Потім відпустимо. Якщо будеш тихо сидіти — нічого не станеться.

Його слова не заспокоїли Ясмін, а тільки ще більше налякали. У голові крутилися тривожні думки.
Чи живий мій син? Чи знає Керем, де я?
Вона обхопила руками живіт, відчуваючи, як стискається серце.

В темряві її шепіт зливався з тишею:
— Кереме… знайди мене…