С Осте - Дорослішання Мрійниці, С Осте

Тхронський відділ ЗОХІ займав дванадцять приміщень. Медблок знайшовся майже відразу – допомогли навстіж відчинені двері. За столом сиділа рум’яна алійка, яка пашіла здоров’ям. Я назвалась і протягнула вітальний подарунок з популярної на Даорні кондитерської.

— Брандт, хамаааре пес пунасшпушші ча (у нас поповнення – прим. автора)! — гукнула вона щосили. З коридору почулись переможні крики, дитячий сміх і якесь вовтузіння.

— Мемет, — жінка протягнула руку для вітання, після чого встала та погладила велетенський живіт, з нащось туди наліпленим медичним шевроном. — Чесно кажучи, ми тебе вже зачекались.

Сподіваюсь, народжувати тут і зараз вона не збирається.

Той самий Брандт з’явися у компанії дітей, які гралися банками з вітамінами. Орен би за таке заклювала, але, видно, тут ставлення до вимог Статуту дещо простіше.

— Як там на Даорні, готуються потихеньку до зв’язування року? Фанатки часом не штурмують в сльозах центральний корпус? — поцікавився новий колега.

Зсередини піднявся пекучий клубок. Обличчя закам’яніло.

— Тут…вже знають?

— Звісно, — Мемет відірвалась від комунікатора. — Чула, для церемонії хочуть орендувати весь «Шовковий Схил».

Як для віддаленої планети новини сюди доходять надто швидко…

Напругу розвіяли дівчатка-близнята, що спершу сором’язливо тулились до батька, але цікавість, приправлена запахом розігрітої випічки, зрештою взяла вгору. Малих я розрізняла тільки за сережками, і, щось мені підказувало, батько – теж. Набравшись сміливості малеча, яка, мабуть, вперше бачила креідінку, все розпитувала, чи я не мерзну, і чи не ховаю під нікабом «ваву». Їх акцент ламав мозок, то ж перекладач в комунікаторі став справжнім спасінням.

— Ти знала, що коли відлуння вибухів на Сіріусі-B досягають сюди, хмари Тхрону світяться? — розмова повернулась у більш приємне русло.

— Справді? Дуже цікаво.

— Та, що я тобі розказую, краще один раз побачити. Полярне сяйво і поруч не стоїть.

— Ми з дітьми іздили в минулому році. Зараз покажу фото, — нові колеги наминали смаколики і ділились координатами місць, які обов’язково варто відвідати.

— Боги, зовсім забула, — після кількахвилинної метушні жінка помахала ключем-картою. — Йдемо.

Чим нижче ми опускалися, тим більше я захоплювалася місцевими інженерними дивами. Наче зовсім інший світ.

— Жити на поверхні Тхрону – розкіш недоступна простим людям. Що б там не казали науковці, геотермальні джерела – єдине, що не дає цій планеті остаточно вимерти. Навколо них зосереджена вся алійська цивілізація, — у місцевому громадському транспорті, що нагадував горизонтальний ліфт, Мемет важко дихала. Я б і сама знайшла ту кімнату.

— Ласкаво просимо на Шардрасс! Дивись Теарра, — сказала вона, коли двері ліфта відкрились. — Такого більше ніде не побачиш.

По той бік велетенського купола з керамічного скла, танцювала снігова буря, дика й невпинна, як гнів самої Матері Природи. Неприборканий вихор змітав на шляху мільйони крихітних сніжних метеликів. Бліді відблиски світла прорізали густу пелену мерехтливими сріблястими відтінками. Негода свистіла, билась об скло, мов наляканий птах, поки я застигла в німому захопленні.

Довгі тунелі, схожі на крижані артерії, з’єднували центральні енергетичні станції з житловими районами, підтримуючи прийнятну для життєзабезпечення температуру. Стіни куполу вкривали блискучі кристали і, підкоряючись цікавості, я торкнулась одного з них. Дивно, теплий, а не мав би.

— Вони акумулюють енергію, — пояснила Мемет, помітивши мій інтерес. — Шардрасс – одне з найбільших підземних міст, більше, мабуть, тільки Фрізаркт. Якщо опинишся там, обов’язково полети до «Серця Тхрону» – Імператорського Дому з найбільшою геотермальною вежею, збудованого ще в Темні Часи. Якщо ти так реагуєш на купол, то від древньої алійської архітектури отримаєш справжній екстаз.

Мінус шістнадцятий рівень, майже вісімнадцять квадратних метрів, де з меблів тільки ліжко. За ті гроші, що вираховуватимуть із забезпечення, могли запропонувати щось краще. Єдина перевага цієї кімнати – восьмикутне панорамне вікно, за яким мерехтіли вулиці.

— Як на ньому спати? Твердюче, як камінь… Ох…— Мемет вовтузилась, шукаючи для себе зручну позу. — Якщо зголоднієш, на мінус третьому, сьомому і дванадцятому є харчоблоки, які співпрацюють із ЗОХІ. Але, май на увазі, там в будь-яку пору доби людно, краще обирай доставку. І обов’язково блокуй дверний замок.

— Тут часто грабують? — наслідуючи приклад алійки, я примостилась на протилежному боці ліжка, перевіряючи пружність матрасу. — Воно нормальне, не наговорюйте.

— Кхм… не зовсім. Обживешся трохи – зрозумієш. І не «викай» мені, я з простого народу, — Мемет жартома штурхнула мій бік. Через три тижні вона народила, офіційно передавши управління медвідсіком Брандту.

***

За місяць до цього…

Повідомлення в таку годину? Хто б це?

Чотири літери. Ім’я, що викликає тремтіння.

«Теа, можеш зараз приїхати?»

Зрадливе серце покотилось вниз, а потім підстрибнуло, перекриваючи повітря. Муровскі не пише без потреби і не скидає виклики просто так. Він мав бути у відпустці.