Тесс Геррітсен - Двійник

— То що, — сказав детектив. — Не хочете зараз сказати мені правду?

— Про що?

— Про ті дві ночі в готелі «Краун Плаза».

Двейн засміявся — за цих обставин така реакція була зовсім недоречна.

— Я не знаю, про що ви.

— Детектив Сарм’єнто щойно говорив із готелем. Вони підтвердили, що ці дві ночі ви провели в них.

— От бачите? Я ж казав…

— Що за жінка була з вами, Двейне? Білява, приваблива. Снідала разом із вами в їдальні обидва дні.

Первіс замовк. Глитнув.

— Ваша дружина знала про білявку? Це тому ви з Метті сварилися?

— Ні…

— То вона про неї не знала?

— Ні! Тобто, ми не тому посварилися.

— Авжеж тому.

— Ви намагаєтеся виставити все якомога гірше!

— То що, у вас немає коханки? — Лайджетт підійшов ближче, майже впритул до Двейна. — Її нескладно буде знайти. Вона напевно сама нам зателефонує. Побачить ваше обличчя в новинах і зрозуміє, що краще їй вийти вперед із правдою.

— Це ніяк не пов’язано… я розумію, це має поганий вигляд, але…

— Авжеж.

— Гаразд, — зітхнув Двейн. — Гаразд, я трохи збився з дороги, ясно? Так буває з багатьма хлопцями в моїй ситуації. Важко, коли твоя дружина така велетенська, що з нею більше не можна цього робити. У неї черево стирчить. І їй нецікаво.

Ріццолі дивилася перед собою, думаючи, чи Фрост із Сарм’єнто зараз зиркають на неї. «Так, от вона я. Ще одна черевата. І чоловік в іншому місті». Вона дивилася на Двейна й уявляла, що це Гебріел сидить на цьому стільці та промовляє ці слова. «Господи, не треба так із собою, — подумала вона, — не заплутуй сама себе. Це не Гебріел, це лузер на ім’я Двейн Первіс, якого застукали з коханкою, а він не здатний за це відповісти. Дружина дізнається про ціпочку на стороні, і ти думаєш: прощавайте годинники «Брейтлінг», і половина будинку, і вісімнадцять років аліментів. Ні, це мудило точно винне».

Вона подивилася на Фроста. Той похитав головою. Обидва розуміли, що це все — повторення старої трагедії, яку вони бачили вже десятки разів.

— Вона погрожувала розлученням? — запитав Лайджетт.

— Ні. Метті нічого про неї не знала.

— Вона просто прийшла до вас на роботу і почала сварку?

— То була дурня. Я все Сарм’єнто розповів.

— Чому ви так розізлилися, Двейне?

— Бо вона катається зі спущеною шиною і сама того не бачить! От якою треба бути тупою, щоб не помічати, що дряпаєш диск? Це помітив інший продавець. Новенька шина і вся у шмаття, розідрана вщент. Я це бачу і, звісно ж, починаю на неї кричати. А в неї очі на мокрому місці, і це мене ще більше бісить, бо я й так почуваюся останнім нікчемою.

«Бо ти і є нікчема», — подумала Ріццолі. Подивилася на Сарм’єнто.

— Гадаю, ми достатньо почули.

— Що я вам казав?

— Повідомите, якщо будуть новини?

— Так, так. — Детектив не зводив очей із Двейна. — Коли вони такі тупі, з ними легше.

Ріццолі з Фростом розвернулися до виходу.

— Хтозна скільки миль вона так проїхала? — вів своє далі Первіс. — Чорт, та їй шину могло спустити ще перед візитом до лікаря.

Ріццолі зупинилася. Знову повернулася до вікна, похмуро впилася очима в Двейна. Відчула, як у скроні калатає кров. «Господи. Мало не пропустила».

— Про якого лікаря йдеться? — спитала вона Сарм’єнто.

— Її прізвище Фішмен, я вчора з нею говорив.

— Чому місіс Первіс до неї їздила?

— Звичайне гінекологічне обстеження, нічого особливого.

Ріццолі подивилася на нього.

— Лікарка Фішмен — акушерка?

Сарм’єнто кивнув.

— Приймає в жіночій клініці на Бейкон-стрит.

Сьюзен Фішмен більшу частину ночі провела в лікарні, і зараз її обличчя було вкрай виснаженим. Немите каштанове волосся зібране у хвіст, а кишені білого халата, одягненого на зім’ятий хірургічний костюм, повні різноманітних інструментів — здавалося, наче під цією вагою її плечі хиляться до підлоги.

— Ларрі зі служби безпеки приніс відео з камер, — сказала вона, ведучи Ріццолі та Фроста з рецепції клініки до бічного коридора. Її тенісні туфлі рипіли на лінолеумі. — Усе його обладнання — в кімнаті позаду. Дякувати Богу, мене ніхто не змушує за цим стежити. У мене й відеопрогравача вдома немає.

— У клініці можуть бути записи тижневої давнини? — запитав Фрост.

— У нас контракт із фірмою «На варті безпеки». Вони зберігають усі записи щонайменше тиждень. Ми їх про це просимо, зважаючи на всі погрози.

— Які погрози?

— Розумієте, наша клініка за вільний вибір. Ми не робимо абортів тут, але сам тільки факт, що ми називаємося жіночою клінікою, наче змушує правих казитися. Тому краще вже будемо стежити за всіма, хто заходить сюди.

— То раніше ви мали проблеми?

— Усе, чого можна чекати в таких умовах. Листи з погрозами. Конверти начебто зі спорами сибірської виразки. Різні покидьки, які вештаються поблизу, фотографуючи наших пацієнток. Саме тому в нас на паркувальному майданчику є камера. Ми прагнемо наглядати за всіма, хто наближається до наших дверей.

Тепер лікарка вела їх іншим коридором, прикрашеним звичними для гінекологічних кабінетів яскравими плакатами. Діаграми щодо грудного годування, харчування матері, «п’ять ознак того, що партнер має схильність до насильства». Анатомічне зображення вагітної, вміст живота — в поперечному розрізі. Ріццолі було ніяково йти повз нього поряд із Фростом, наче це її власну тілобудову було виставлено напоказ. Кишки, сечовий міхур, матка. Згорнений зародок із переплетеними кінцівками. Лише тиждень тому Матильда Первіс ішла повз цей плакат.

— Ми всі переживаємо через Метті, — сказала Фішмен. — Така мила жінка. І в такому захваті від майбутньої дитини.

— На минулому огляді все було добре? — запитала Ріццолі.

— О, так. Серцебиття плоду сильне, лежить правильно. Усе було чудово. — Лікарка глянула на детектива, похмуро спитала: — Ви підозрюєте чоловіка?

— А чому ви питаєте?

— Ну, це ж часто буває саме чоловік? Він приходив із нею тільки раз, із самого початку. Поводився так, наче йому нудно. Після цього Метті завжди приходила сама. Для мене це характерно. Якщо ви зробили дитину разом, то й будьте ласкаві на огляди ходити разом. Але це моя особиста думка. — Вона відчинила двері. — Це наша