Tалі Птах - Сни Морфея , Tалі Птах

— Орест? Що ти тут робиш? Я ж просив тебе не приходити самостійно! — розізлився скелет.

— Я не хочу там бути! Я хочу бути тут!

— Оресте, — погрозив пальцем Крейк.

В ту ж мить постать на горизонті з оглушливим грімом почала рухатись.

— Пішли, ну, хутко!

Підхопивши хлопчика поводар пішов до арки. Відпустив його тільки в іншій локації.

— Оресте, що ти робиш? — сердито запитав скелет і впер руки в боки. 

— Тато зайнятий, а тут мені подобається, — заплакав хлопчик і сів на холодне каміння.

Поводар з острахом обертався. 

— Слухай уважно, тобі потрібно повернутись додому, — строгим шепітом сказав Крейк і опустився до пілігрима, — Чуєш? Негайно.

— Чому? Мені тут так добре. Тато завжди на роботі, я хочу щоб він відпочивав. А всі постійно хворіють. Він лікує Рея, бо Хронос з ним бавиться. І його сестричка постійно хворіє. Все, не можна їм більше хворіти.

— Я нічим не можу допомогти, — твердо сказав Крейк, підвівся і подав руку, — Тому тобі варто йти назад.

— Ні! — тупнув ногою Орест, — Якщо ти не допоможеш, то… то… то Морфей зможе! 

— Оресте!

Пілігрим різко підвівся і стрибнув в арку один. Щойно його ноги торкались твердої поверхні він, роблячи пів кроку вперед, кричав:

— Морфей!

Крейк кинувся наздогонку і в арці, яка знову і знову змінювала свою форму, можна було чути його голос.

— Не роби цього!

Орест знову кидався в арку.

—- Морфей! Морфей!

— Оресту, зупинись!

— Морфей!

Вони носились так нескінченно довго. Він такої кількості переходів з локації до локації у Ореста пішла носом кров і з кожним наступним переходом тіло його біліло ледь не до прозорості.

— Морфей! Я тут!

— Оресте! — десь дуже далеко чувся голос поводаря, такий тихий і рипучий, що тепер його було неприємно чути. 

— Морфей! Морфей! Морфей! — до болі в горлі кликав хлопчик.

І ось нарешті перед ним не химерні ліси, тварини, незрозумілі і нікому невідомі світи, які так набридли Оресту. Він дійшов до неба. Зробивши крок, хлопчик зрозумів що ходить по повітрю, а навколо нічого окрім порожнечі і тиші.