Ігор Ітан - Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан

   — Ваш GPS маячок працює, як і раніше, на основі прошивки мультиконтролера, що залишилася вашою. Реквізити мобільної мережі та ідентифікаційні параметри мого GPS маячка задаються мультиконтролеру через керування операційною системою.

   — Ноа Майєрс на допиті із психоактивними препаратами про це не згадував. Він не знав про це?

   — Не знав. Він був не в курсі всіх можливостей резервної операційної системи, а мікрокод SSD накопичувача я переписала після того, як покинула його помешкання.

   Алекс схрестив перед собою широко розставлені ноги та випростався. Він заплющив очі та прийняв позу схожу на сукхасан в йозі. Далі він зробив кілька дуже повільних, але глибоких вдихів-видихів, щоб розслабитися, і потім тихо промовив:

   — Ти мене знищила...

   — Не треба було завдавати шкоди Ноа Майєрсу. Не треба було ставати мені ворогом. Деструктивний конфлікт завжди у відповідь породжує деструктивну протидію, — повчально сказала Леа. — І тоді обидві сторони щось втрачають. Ти не підвищив цим рівень виживання своєї країни, швидше навпаки, позбавивши її цінного ресурсу у своїй особі. Однак від нашого з тобою співробітництва та від співробітництва з Ноа Майєрсом усі, разом з твоєю країною, тільки виграли б.

   — Леа, ти не розумієш. Я вірю в ті цінності, що захищаю, — не розплющуючи очей, промовив Алекс, — а на війні так трапляється, що гинеш.

   — Так, я не розумію, як можна вірити в нераціональні цінності та робити нераціональні вчинки. А ще гинути за чужі інтереси. У цьому проблема будь-якої необґрунтованої віри.

   Алекс промовчав. Його спокійний вигляд та рівномірне дихання створювали враження, що він медитував.

   На хресті опритомнів Мамонт і почав гарчати від напруги, звиваючись і намагаючись звільнитися від мотузок та ременів. Одночасно за вхідними дверима почувся шум: хтось намагався їх відчинити, але внутрішня засувка заважала цьому. Пролунав сигнал дзвінка. Через деякий час він повторився, і тоді в двері почали наполегливо грюкати. Леа підійшла до дверей та подивилася у вічко. Там стояв Фред, а з ним ще двоє чоловіків у костюмах. Леа відчинила двері і Фред, безцеремонно відштовхуючи її убік, спішно ввалився всередину. Двоє чоловіків залишилися стояти біля дверей, з цікавістю розглядаючи Леа.

   Побачивши Алекса в клітці і Мамонта, що звивався на хресті, Фред закричав тим двом:

   — Чого стоїте, чи засліпли, у неї пістолет!

   — Звідки нам знати, що це не прикид якийсь… — почав виправдовуватися один, водночас вихоплюючи разом зі своїм напарником по пістолету із наплічних кобур.

   Але наставити на Леа свою зброю вони не встигли. В одного пістолет вискочив з руки після стрімкого удару по ньому ногою з чобітком, а в іншого після пострілу по рукоятці із «Файв-Севен», який Леа вже тримала напоготові, діставши його з-за пояса. Проте Фред, свій «HK USP» вихопити все-таки встиг, але лише на той момент, коли на нього вже дивився ствол «Файв-севен» в руці у Леа:

   — Я вистрілю швидше, — попередила вона, — ти ще не встиг важеля запобіжника пересунути. Краще кинь.

   Фред з оторопілим виглядом судорожно відкинув у бік свою зброю та підвів руки вгору.

   — Хлопці, — дружньо промовила Леа, — рекомендую користуватися "Глоком", у нього немає неавтоматичного запобіжника. Досить лише натиснути на гачок.

   — Що тут відбувається? — обережно спитав Фред.

   — Це, ось, — Леа показала на Алекса, який медитував у клітці, — агент іноземної спецслужби, який вчинив низку незаконних дій у вашій країні. Це, — вона показала на Мамонта, який люто гарчав на хресті, — його спільник. Я їх знешкодила та чекаю на прибуття ФСР.

   — ФСР? — Фред набув дуже схвильованого вигляду.

   Він дістав з кишені смартфон, але скористатися ним не встиг, Леа його зупинила:

   — Це віддай мені, — наказала вона, підводячи трохи вище свій пістолет.

   — Мені треба терміново зателефонувати, — Фред неохоче, але все ж таки простяг його їй.

   — Вже не треба, — швидким рухом Леа забрала смартфон до себе в руку. Потім звернулася ще до двох у костюмах, — і ви теж.

   Ті дістали свої телефони та передали їх Леа.

   — А тепер, ви всі, пройдіть туди, до тієї кушетки з дірками, — вона склала їх стільникові телефони на оббитому шкірою столику, що стояв неподалік дверей впритул з верстатом для бондажу.

   Усі троє слухняно виконали її вимоги, сівши один біля одного в один рядок на кушетку. Поруч із кушеткою знаходився той ящик, де Леа знайшла мотузки для Мамонта. Вона згадала, що бачила там ще дуже корисні для теперішніх обставин предмети – кайданки. Вона знову засунула свій пістолет за пояс та почала викладати вміст ящика.

   Побачивши, що Леа прибрала зброю і обернулася до них боком, двоє чоловіків, які супроводжували Фреда, вирішили скористатися нагодою. Вони накинулися на неї ззаду, намагаючись викрутити їй за спину руки.

   Фред знову закричав:

   — Заберіть у неї пістолет! Заберіть пістолет! — і побіг до верстата для бондажу за своїм смартфоном.

   Незабаром усі троє усвідомили, наскільки невдалою ідеєю був цей їхній акт непокори в цьому символічному місці. Чоловіки, які накинулися на Леа, у напівсвідомому стані рухнули на підлогу з переламаними променевими кістками передпліч та розбитими чолами, якими вона їх наостанок зіштовхнула. Той, що був крупнішим, заробив собі ще перелом носової перегородки.