Петро Кралюк - Богдан Хмельницький. Легенда і людина, Петро Кралюк

[гетьману] козаки, довідавшись про його Іслам, збунтувалися та намірилися вбити його; і він тисячами хитрощів ошукавши [їх] та склав оманливу присягу, він і церкву для них (козаків) спорудив і брав участь в обов’язкових марновірних богослужіннях, стараючись тим тримати їх у послуху, як слід, переконав козаків».

А суть [гетьманського] доручення для чолов’яги та зміст листа [гетьмана були] такі:

«Нині маючи під орудою близько трьохсот тисяч козаків, я оперізуюсь поясом холопства падишагові Ісламу; хай відразу велять мені служити, і я душу й тіло положу [на те]»[414].

Варто мати на увазі, що мова Мустафи Наїми — специфічна. Це «вчена мова» османських інтелектуалів, де чимало метафор, слів і виразів, які мають відносно широкий діапазон для інтерпретацій; і все це супроводжується «плетінням словес», котрі можуть заплутати читача. Тому перекладати цей твір складно, особливо на мови культур, віддалених від старого османського світу. Існують також інші переклади українською мовою цього уривку про навернення Хмельницького в іслам. Але, незважаючи на певні відмінності перекладів, можна виділити кілька важливих моментів.

Те, що в уривку йдеться про Хмельницького (хоча ім’я його й не називається), особливих сумнівів не викликає. Адже в літописі говориться про 1652 рік, коли він очолював козаків. Відомо з інших джерел, у т. ч. документального характеру, що цей козацький вождь мав тісні зв’язки з керівниками Османської імперії, які вважали його своїм васалом.

Із уривку випливає, що в молоді роки Хмельницький опинився в турецькому полоні. Жив у Стамбулі, у кварталі Касим Паша, будучи невільником керівника флоту Османської імперії. Там він і прийняв іслам. Потім йому вдалося втекти із кількома такими ж, як і він, невільниками. Повернувшись в Україну, Хмельницький зумів стати гетьманом. Правда, він ніде не говорив про своє навернення до ісламу. Але коли приїхав до кримського хана (мається на увазі Іслам-Гірей ІІІ), то відкрився йому. Той не повірив. Але Хмельницький разом із ним звершив ісламську молитву-намаз. При цьому козацький гетьман заявив, що готовий служити мусульманам — кримським татарам і османам. Однак козаки, дізнавшись про іслам Хмельницького, обурилися й навіть хотіли вбити його. Тому він, аби приховати своє мусульманство, спорудив церкви й брав участь у православних богослужіннях.

Наведене свідчення Мустафи Наїми було давно відоме й польським, і українським, і російським дослідникам. Ще в 1824 р. польський історик Йосип Сенковський обнародував його в своїй книзі «Колекція з турецьких історичних праць». Проте наведене свідчення Мустафи Наїми дослідники, як правило, не сприймали. Це несприйняття, радше, обумовлювалося існуючими стереотипами щодо діяльності Хмельницького. Адже його вважали захисником православ’я. А цей захисник, за словами османського літописця, виявився... мусульманином.

В. Еліаш-Радзиковський. «Загибель гетьмана Жолкевського в битві під Цецорою 1620 р.»

Насправді свідчення Мустафи Наїми зовсім не видається фантастичним. Більше того — воно цілком вписується в контекст тієї інформації про Хмельницького, яку ми маємо. Так, у молоді роки майбутній гетьман потрапив до турецького полону. Сталося це в битві під Цецорою в 1620 р. Про перебування Хмельницького в цьому полоні і про його звільнення з нього мовчать і польські, й українські історичні джерела. Мустафа Наїма ж каже, що він був невільником керівника турецького флоту й жив у Стамбулі. Там майбутній гетьман і прийняв іслам.

Чи могло таке бути? Цілком. Навернення українців у іслам стало поширеною в той час практикою. У певних обставинах воно давало можливість зберегти життя, отримати відносно комфортні умови існування і навіть робити кар’єру в османському світі. Можна припустити, що Хмельницький навернувся в іслам після битви під Цецорою, коли потрапив у полон. Адже часто полоняникам пропонувалася альтернатива — або тебе вбивають, або ти стаєш мусульманином.

Схоже, прийняття Хмельницьким ісламу не було щирим, а обумовлювалося обставинами. Зі Стамбула Хмельницькому вдалося втекти й повернутися в Україну. Звісно, про «мусульманський епізод» у своєму житті він волів мовчати.

Однак ісламський досвід знадобився Хмельницькому. У 1647 р. він вступає в перемовини з турками й кримськими татарами. Можливо, під час цих переговорів, щоб завоювати довіру, козацький ватажок «відкрився» й сказав, що є мусульманином. На доказ цього здійснював мусульманські молитви, читав Коран. Безперечно, щоб вести перемовини з турками й кримськими татарами, а тим паче, щоб завоювати в них довіру, необхідно було знати мусульманські звичаї й вірування. А Хмельницький їх знав!

За великим рахунком, мусульманська віра Хмельницького була одним з елементів у дипломатичній грі гетьмана. Тому коли, за словами Мустафи Наїми, козаки дізнаються про іслам свого провідника й хочуть його вбити, він швидко «зрікається» цієї віри. І постає в личині православного вірного.

Хтось вважатиме такі дії цинічними. Але в той час серед політиків Європи (зрештою, не лише серед них) подібних циніків було чимало. Генріх IV відрікся від протестантизму і з словами «Париж вартий меси» прийняв католицьку віру, ставши в 1594 р. французьким королем. Конфесійні конверсії, зокрема з політичних мотивів, у той час не були явищами поодинокими.

Звісно, представлений нами погляд на іслам Хмельницького є гіпотетичним. Він переважно базується на повідомленні Мустафи Наїми. Але пригадаймо, що козацький гетьман дистанціювався від православного духовенства Київської митрополії, а його оточували (чомусь!) православні священнослужителі, що прибули з Османської імперії. Можливо, мали певну рацію деякі автори, котрі писали, що він був людиною без релігії.

Проте серед мусульманських авторів не лише Мустафа Наїма вів мову про іслам Хмельницького. На це натякає кримсько-татарський хроніст Гаджі Махмеда Сена’ї Киримли у літописі «Історія хана Іслама-Гірея ІІІ». Із його слів випливає, що Хмельницький, ведучи переговори з кримським ханом, ніби виявив бажання стати мусульманином й послужити ісламу. Він «викинув із серця попередню ворожість» до цієї віри. Правда, в літописі однозначно не сказано, що козацький гетьман став мусульманином. Такий намір із його боку ніби був спробою Хмельницького схилити Іслама-Гірея на свій бік.

У Гаджі Махмеда Сена’ї Киримли відчувається дуже позитивне ставлення до козацького гетьмана, якого він іменує хоробрим, безстрашним богатирем і провідником «Дніпрового козацтва», а також особою, що заслуговує на повагу з боку ісламу. Цей же кримсько-татарський автор неодноразово звертав увагу на те, що Хмельницький завжди послідовно виконував усі зобов’язання.

«Під