Сергій Анастасійович Гальченко - Остап Вишня. Невеселе життя, Сергій Анастасійович Гальченко

ЦК УПСР в тыл Красной армии для организации контр-революционного восстания, перешел через польский фронт в Киев (Лист дела 21).

В 1921 году ВИШНЯ был арестован по делу ЦК УПСР, осужден ЧК на 3 года Концлагеря, но затем по ходатайству БЛАКИТНОГО освобожден. (Лист дела 21).

В 1924 году после возвращения из-за границы лидеров УПСР ГУБЕНКО-ВИШНЯ принял участие в конференции УПСР созванной под Харьковом, где была принята программа организации о дальнейшей активной борьбе с Советской властью (Лист дела 21).

В 1927 году Вишня был завербован ХВИЛЬОВЫМ в контр-революционную подпольную организацию, по заданиям этой организации выезжал на село, проводил контр-революционную подрывную работу среди селян, а также вредительскую контр-революционную работу на культурном фронте (Лист дела…).

В конце 1933 года организация приняла решение об убийстве тов. ПОСТЫШЕВА. На совещании и в присутствии ГУБЕНКО-ВИШНИ, ДОСВИТНОГО, ИРЧАНА и других членов организации был намечен такой план:

Во время Октябрьской демонстрации ВИШНЯ с ДОСВИТНИМ проникают на площадь, бросают бомбу на трибуну, где находится тов. ПОСТЫШЕВ и воспользовавшись суматохой, скрываются. Необходимая для выполнения этого плана бомба хранилась у ДОСВИТНОГО и изъята во время его ареста в квартире.

Выполнение этого плана организации помешали аресты, проведенные ГПУ 3.XI.1933 года.

После этого был намечен второй план: ГУБЕНКО-ВИШНЯ, как член Оргкомитета писателей Украины вместе с ДОСВИТНИМ и ИРЧАНОМ организовывают делегацию к тов. ПОСТЫШЕВУ. Во время приема ГУБЕНКО-ВИШНЯ должен был выстрелить в тов. ПОСТЫШЕВА из револьвера, который должен был получить у обвиняемого ДОСВИТНЕГО. Этот револьвер обнаружен и изъят при аресте ДОСВИТНЕГО (Лист дела…).

Обвиняемый ГУБЕНКО-ВИШНЯ показывает:

«…После майских арестов, после самоубийства ХВИЛЬОВОГО в организации начались разговоры о необходимости применения индивидуального террора в отношении тов. тов. ПОСТЫШЕВА, БАЛИЦКОГО и ЧУБАРЯ, которых считают виновниками разгрома организации. Незадолго перед Октябрьскими праздниками конкретно о подготовке террористических актов со мной говорили ДОСВИТНИЙ, ОЗЕРСКИЙ и ИРЧАН. Я тогда находился в состоянии физической и моральной депрессии, так как тяжело переживал самоубийство ХВИЛ[ЬО]ВОГО. Было состояние безразличия, безпросветного пьянства, было «все равно – море по колено». В этот момент и говорили со мной перечисленные лица. Говорили о том, что я, как один из лучших и известных представителей нации, должен пожертвовать собой и взять на себя убийство тов. ПОСТЫШЕВА. Был намечен такой план: к тов. ПОСТЫШЕВУ отправляется делегация писателей и в момент приема я в него выстрелю. Я согласился». (Лист дела ____).

Таким образом следствием установлено, что ГУБЕНКО-ВИШНЯ являлся членом контр-революционной организации, проводившей работу, направленную к свержению Соввласти, путем вредительства, террора и организации восстания. Принимал участие в обсуждении вопросов, связанных с организацией террористических актов и дал согласие на убийство тов. ПОСТЫШЕВА, т. е. совершил преступления предусмотренные ст. ст. 54-8 и 54–11 УК УССР.

На основании изложенного ПОЛАГАЛ БЫ:

Дело по обвинению ГУБЕНКО Павла Михайловича, он же Остап ВИШНЯ, 1889 г. рождения, уроженца с. Груни на Полтавщине, сына приказчика помещичьего имения, бывш. сотрудника Министерства Путей Сообщения УНР, отступавшего с правительством УНР, в 1921 г. судившегося по делу ЦК УПСР, осужденного и затем амнистированного литератора, члена Оргкомитета писателей УССР, беспартийного, члена Союза Робос, передать на рассмотрение Судебной Тройки при Коллегии ГПУ УССР с ходатайством о применении к нему высшей меры социальной защиты – РАССТРЕЛ.

Справка: ГУБЕНКО-ВИШНЯ содержится под стражей в Спецкорпусе ГПУ УССР с 25.ХІІ.–33 г. и с сего числа перечисляется содержанием за Судтройкой.

ОПЕРУПОЛНОМОЧЕННЫЙ СПО                                          /БОРДОН /

«СОГЛАСЕН»    ПОМ. НАЧ. СЕКРЕТНО-ПОЛИТИЧЕСКОГО

                   ОТДЕЛА ГПУ УССР                                     /ДОЛИНСКИЙ/

«УТВРЕЖДАЮ» НАЧ. СЕКРЕТНО-ПОЛИТИЧЕСКОГО

                   ОТДЕЛА ГПУ УССР                                    /КОЗЕЛЬСКИЙ/

ГУБЕНКО он же Остап ВИШНЯ мною допрошен. Подтвердил все свои показания.

Обвинительное заключение утверждаю. Предлагаю – РАССТРЕЛ.

ЗАМ. ПРОКУРОРА ГПУ УССР                                           /КРАЙНИЙ/

23. II.34 года

Витяг із протоколу засідання Судової Трійки при Колегії Державного Політичного Управління УРСР

23 лютого 1934 р.

Ол. Полторацький

Що таке Остап Вишня

лютий 1934 р.

III

Підсумовуючи проведений нами аналіз творчості контрреволюціонера, націоналіста Остапа Вишні, ми не можемо відмовити собі в тому, щоб процитувати заключну частину своєї роботи про нього, написаної в січні 1930 року.

«Ми проаналізували войовничий, антикультурницький характер літературної роботи Остапа Вишні. Ми встановили також дешевість і примітивність мистецьких засобів нашого автора. Ми встановили також невідповідне до сучасності ідеологічне спрямовання мистецької творчості нашого автора, що вона гостро конфліктує з вузловими, відправними точками нашої сучасності.

Ми розглянули матеріал 4-х томів збірки творів Остапа Вишні, якраз те, що він написав «для душі», а не по безпосередньому соціальному замовленню того чи того редактора. І ми побачили всю ефемерність мистецького престижу короля українського гумору. Виявилося – король голий, як і слід було за відомою казкою передбачати. І це треба одверто, без усяких забобонів, нарешті, сказати, не зважаючи на осіб і на ту лайку, яку без сумнівів невдовзі доведеться почути на свою адресу авторові цієї роботи».

І, звичайно, почути довелось. Націоналіст М. Хвильовий, один із політичних друзів Остапа Вишні, вміщає в № 4 журн. «Пролітфронт» колосальну статтю, спеціально присвячену реабілітації Остапа Вишні і нападкам на мене. В одній поговірці сказано, що про мертвих слід говорити або добре, або нічого. Тож хай Хвильовий скаже сам за себе:

«Усмішки» Остапа Вишні я полюбив. Полюбив їх за те, що вони запашні, за те, що вони ніжні, за те, що вони жорстокі, за те, що вони смішні і водночас глибоко трагічні. За те, що вони злободенні, за те, що вони радянські, за те, що вони близькі робітничо-селянським масам, за те, що на них виховувалась і виховується наша письменницька молодь… Рідко хто із сучасних письменників так хутко і з таким запалом реагував на всі заходи комуністичної партії і радвлади, як реагував Остап Вишня». («Пролітфронт № 4 ст. 305–309).

А от іще одна цитата.

«Коли ми поставимо питання, хто зараз найкращий письменник, з точки погляду популярності, з точки погляду розміру його впливу на Україні, – я скажу, що це… буде Остап Вишня, бо його твори читаються, йдуть в маси. Коли візьмемо історію української літератури Дорошкевича, абощо, коли ми пошукаємо там найвидатніших, найвпливовіших українських письменників, то там прізвища Остапа Вишні не знайдемо. Це неправильно, це недооцінка ідеологічного впливу літератури».

Це пише уже не Хвильовий, це пише другий націоналіст і контрреволюціонер – Сергій Пилипенко.

От такими способами політичні однодумці Остапа Вишні створювали йому радянську репутацію. В 1930 році я писав:

«Слід вважати, що «Усмішки» Остапа Вишні є вже замкнене коло, що з їх виходу немає, що уже одмерла літературна машкара їх продуцента. Але загробні заклинання все нових і нових десятитисячних тиражів «Усмішок» є ще ЖИВИЙ літературний факт, що розплодив уже цілий садок вишневих усмішок – і по ньому пройти повинні трактори нашої сучасності, – висловлюючись високим стилем».

Тепер я щасливий відзначити, що подібне уже сталося і що моя стаття стає епітафією на смітникові,