монументаліст, графік. Родом з м. Переяслава, навчався в Києві в мистецькій школі Миколи Мурашка. З 1914 р. зацікавився галицькою іконою, став застосовувати у своїх творах техніку яєчної темпери. За Центральної Ради працював у Секретаріяті народної освіти, згодом опинився в таборі інтернованих у Тарнові; звідти в 1921 р. переїхав до Львова, де писав ікони, розписував церкви та проектував вітражі. Серед його робіт — ікони та вітражі Успенської церкви та стінопис духовної семінарії у Львові. У своїх розписах поєднував візантійський стиль з елементами народного мистецтва. Після окупації Львова радянськими військами багато творів Петра Холодного було знищено як зразки націоналістичного мистецтва, а його стінописи замальовано. Про розписи семінарійної каплиці див.: Петро Хомин. Каплиця Духовної Семинарії у Львові // Нива 24 (1929) 263–273, 459–465; 25 (1930) 24–31. ">[343].
Після тої візитації Митрополит іменував мене митратом капітули[344]. Отець Малиновський хотів тоді стати ректором семінарії, хоч до того не мав він належного підготовання, одначе в тому напрямі приготовляв опінію серед питомців. Двох ректорів в одному домі вносило би велике замішання, і я не міг би на це згодитися. В межичасі світські студенти університету прохали Митрополита, щоби він перейняв Академічний дім і відновив давне призначення Академічного дому. Митрополит згодився на це і зробив о. Малиновського ректором в цім домі. Я мусів тоді зліквідувати приміщення першого року, перенести його до Духовної семінарії і винаймити при вулиці Сикстуській кілька кімнат. Для мене це була дуже прикра операція, але не було ради.
Я звертав увагу, крім згаданих вже напрямних у вихованні і образуванні молодого духовенства, також і на мистецьку сторінку. Я познакомився з професором Холодним, і він почав малювати іконостас, а пізніше цілу молитовницю. Різьбив скульптор Коверко[345], викладові салі розмальовували Гординський[346], Магалевський[347], Ковжун[348], Стефанович[349]. Я закупив багато образів і повішав на коритарях так, що установа і академія робили високомистецьке вражіння.
Одною з дуже важних справ була справа целібату, тому що в Станиславові і в Перемишлі запроваджено целібат, — митрополит Андрей здержався. А здержався він з таких причин. По-перше, це був би великий перелом в нашій Церкві, і такі справи треба би рішати на соборі. Друге, що загал народу був противний, і вся парляментарна репрезентація під проводом Романчука
