Анна Мінаєва - Місто трьох королів, Анна Мінаєва

Крістіан примружився:

— Я розумію те, що вихід можна знайти з будь-якої ситуації. І моя не найгірша. Я вже написав листа матері.

— Що ти зробив? — голос Браяна здригнувся.

— Я хочу почути її думку. Я хочу обговорити з нею все, щоб зменшити наслідки. 

Старший лорд підтис губи. Він не мав права вказувати. Не мав права змушувати чи підвищувати голос. Зараз він міг бути лише радником, як колись. Лише спостерігачем. І помічником, у разі проблем. 

Та все одно не змовчав.

— Ти коїш дурниці, Джеймсе.

— Крістіан, — холодно відповів той, а в блакитних очах спалахнуло невдоволення. — Зараз мене звуть Крістіан. Ти сам мені це сказав, коли я почав бодай щось розуміти.

Старший чоловік заплющив очі та відкинувся на м’яку спинку сидіння. Ця суперечка ні на що не знайшла б впливу. Яким би ім’ям він не звернувся до цього молодого чоловіка, до його розуму він би не достукався. Тому що його розум і серце зараз полонила одна молода леді з яскравим рудим волоссям і дзвінким сміхом.