Юрій Дмитрович Бойчук - Повна енциклопедія тваринництва

шкурок. Пружність, пластичність шкіряної тканини, подовження міздрі є важливими під час сушіння на прави´лках невичинених шкурок. Усередині однієї породи трапляються шкурки товстоміздряні, середньоміздряні та тонкоміздряні. Шкурки великих порід зазвичай мають товстішу міздрю.

Міцність з’єднання волосу зі шкірою тварини зменшується під час линяння волосяного покриву, що призводить до випадання волосу та порідіння волосяного покриву. Відсутність блиску волосяного покриву невичинених шкурок вказує на настання весняного линяння.

Способи зняття шкурок

Вибракувані дорослі тварини і залишений після відбору на завід молодняк використовують для одержання основної продукції кролівництва – м’яса та шкурок. Одержування м’яса, а особливо шкурок високої якості, залежить не тільки від правильного годування та утримання кролів, а й від своєчасного їх забою. Для того щоб своєчасно забити кролів, треба знати закономірність линяння волосяного покриву. У дорослих линяння проходить двічі на рік – навесні й восени. Узимку, з листопада по березень, волосяний покрив найбільш рослий та густий. Літнє хутро рідке й низьке, особливо погана шкурка буває в період повного линяння.

У молодняку розрізняють два линяння, що слідують одне за одним: перше закінчується до 4-місячного віку, друге – до 6–8-місячного. Зміна волосяного покриву у кролів відбувається поступово за зонами. Починається линяння зі спини ближче до шиї й основи хвоста, потім охоплює всю спину, низ шиї, спускається на боки, а закінчується на животі біля задніх кінцівок, грудей і на стегнах.

Перед забоєм треба визначити ступінь завершення линяння, роздувши або розсунувши волос. Якщо у кольорових тварин на стегнах шкіра світла, то линяння закінчилося, якщо шкіра темна або плямиста, то варто почекати кілька (5–10) днів. У білих кролів наявність або відсутність линяння визначають легким сіпанням волосу. Якщо на спині, огузку та боках він не випадає, то це означає, що линяння закінчилося. Для одержання кращої шкурки кроленят, що народилися у грудні–січні, їх забивають у 3–4-місячному віці, а народжених улітку – у листопаді–грудні.

Шкуру із забитого кроля можна знімати двома способами: розрізаючи по білій лінії живота і знімаючи її трубкою.

Знімання та висушування шкур першим способом доволі трудомісткий процес.

За другого способу тушку підвішують за задні ноги. На ділянці скакальних суглобів гострим ножем роблять кругові надрізи. На задньому внутрішньому боці обох ніг роблять поздовжні розрізи шкіри у напряму до основи хвоста, після чого хвіст видаляють. Потім руками, а де потрібно, за допомогою ножа обдирають шкірку донизу. З передніх ніг знімають її до зап’ястного суглоба. З голови шкуру знімають обережно, зазвичай за допомогою ножа, перерізають хрящі й зв’язки біля основи вушних раковин, повік, очей та носа. Вушні хрящі видаляють, оскільки вони затримують сушіння не тільки вух, а й прилеглих частин шкури. Вушні хрящі можуть спричинити підіпрівання міздрі, через що на шкурі утворюються лисини.

Часто за невмілого користування ножем можливі розрізи, розриви шкури тощо. Після знімання шкурки не можна їх складати в купу, адже, крім того що вони можуть забруднитися, може підіпрівати або загнивати міздря і випадати волос.

Якість шкур залежить і від додержання правил знімання та їх первинного обробляння, недопущення розривів, лисин та дірок, недостатнього знежирення міздрі та забруднення волосяного покриву. Може статися так, що високоякісна шкура з густим волосяним покривом, одержана взимку, через погане знімання і незадовільне первинне обробляння перетвориться на малоцінну.

Отже, щоб із найменшими витратами діставати шкури високої якості, треба додержувати таких умов: відбирати на завід великих кролів, із густим волосяним покривом, високим хутром, повноцінно годувати й утримувати, отримувати окроли й забивати тварин в оптимальні терміни з урахуванням ступеня линяння волосяного покриву, правильно знімати і проводити первинне обробляння шкур.

Після висихання шкурку можна додатково знежирити, протираючи міздрю сухою тирсою або ганчір’ям. Готові шкурки, що пройшли первинне обробляння, не рекомендовано довго зберігати: їх можуть пошкодити комахи (міль, шкіроїд) або гризуни. Шкурки зберігають у сухому прохолодному приміщенні в чистому, щільно закритому ящику, щоб у нього не проникли гризуни. Від молі в ящик кладуть полотняні мішечки з нафталіном. Можна використовувати й інші засоби. Найефективніші з них – «Антимоль» та «Протолан» (у таблетках), «Неозоль» (в аерозольному балоні).

Вимочування шкурок

Розсортовані на групи шкурки, попередньо очищені від сильних забруднень та сторонніх часток, поміщають у чисту воду температурою 40 °С. Кількість рідини обирають у пропорції 9: 1 з розрахунку на загальну масу шкурок. Для максимального очищення шкур у воду бажано додати невелику кількість прального порошку з розрахунку 1 ч. л. на літр.

Тривалість цього етапу залежить від вихідного стану шкурки:

• для тільки-но знятих парних шкурок достатньо 3–4 год відмочування;

• для давно заготовлених і сухих шкур, крім аналогічного вимочування, потрібне подальше витримування у 1,5–2 %-му розчині кам’яної солі тривалістю 10–12 год, при цьому сировину треба перемішувати кожні 30 хвилин.

Вимочування шкур потрібне, щоби їх очистити від природних і зовнішніх забруднень та підготувати до подальшого обробляння: витримані у воді шкурки, якщо їх зігнути, набувають високої міцності та еластичності. Перед завершенням вимочування слід перевірити легкість зняття підшкірно-жирового шару, якщо ж він відділяється погано, треба залишити шкурки у воді ще на кілька годин.

У процесі вимочування можна також вжити заходів щодо знищення присутніх на шкірці тварини хвороботворних бактерій. Для цього у розчин додають антисептики, зокрема й загальнодоступні формалін або сульфідин у концентрації 1 мл або 1–2 таблетки на кожен літр води.

Крім цього, для посилення ефекту у воду корисно додати трохи відвару з листя дуба, верби чи берези; якщо протягом 12 год шкурки не відмокли до потрібного рівня еластичності, бажано замінити розчин на свіжий і повторити процес вимочування.

Після ретельного вимочування шкур їх треба очистити від підшкірно-жирового і м’язового шару, а також видалити підшкірну клітковину.

Міздріння

Зі знятої шкурки треба видалити жир, що залишився, і м’язи. Цей процес називають міздрінням.

Перш ніж взятися до міздріння шкури, слід переконатися у відсутності сторонніх елементів, які випадково потрапили у шерсть: недобачена колючка або соломинка неодмінно прорве шкурку, і її цінність буде втрачено.

Підготовлену шкуру розтягують на болванці або спеціальній колоді – правилці (їх виготовляють із дерева м’яких порід або дроту), встановленій під кутом 45°. Розміри стандартної правилки: довжина 80–100 см (для шкурок самиць і самців), ширина вершини 0,5–0,75 см, внизу 27–30 см. Сильно розтягувати шкурку не варто, бо від цього волос стає більш рідким і якість шкурки знижується. Спочатку шкуру закріплюють головою до себе і підшкірно-жировий шар знімають у напрямку від середини шкури спершу до лівої, потім до правої передньої лапи. Після цього шкурку перевертають огузком уперед і аналогічно знімають частину міздрі з другої половини шкури: від середини – до лівої і правої задньої лапи. За такого напрямку рухів відбувається рівномірне розтягнення шкурки для поліпшення адгезії під час пікелювання.

Є два найпоширеніших способи міздріння шкур кроля вручну: збивання і зрізання підшкірно-жирового шару. Основними інструментами при цьому є спеціальні скоби або гостро відточена коса, проте в домашніх умовах їх можна замінити надійним ножем або зворотною стороною пиляльного полотна. З голови жир і прирізи м’яса обережно зістригають за допомогою ножиць.

Під час міздріння збиванням шкуру вишкрябують тупою скобою або ножем до повного очищення від підшкірно-жирового шару; у місцях, де його плівки слабо пов’язані з дермою, їх можна здирати рукою, тільки обережно, щоб не пошкодити шкуру.

Міздріння зрізанням вимагає більшого досвіду та акуратності. У цьому випадку зайву частину міздрі зрізують дисковим ножем і великим пальцем руки відділяють від дерми. Цю операцію проводять украй обережно, щоб не підрізати цибулини волосу і не залишити зарубок та порізів на самій шкурці.

Щоби під час міздріння шкурка не ковзала, її, а також руки та інструмент постійно протирають сухою ганчіркою. Після закінчення процесу шкурки перуть у прохолодній воді й знежирюють; для цього можна використовувати м’які порошки для вовняних тканин або засоби для миття посуду на кшталт