Юрій Дмитрович Бойчук - Повна енциклопедія тваринництва
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Шкурки на правилках сушать у добре провітрюваних приміщеннях за температури 25–30 °С. За вищої температури або якщо сушити шкурки біля печі міздря шкурки робиться ламкою і не придатною для подальшого переробляння.
Пікелювання
Для пошиття виробів кролячі шкурки треба вичинити. Процес вичинки шкури кроля дістав назву пікелювання, що полягає в оброблянні шкурки спеціальним солоно-кислим розчином для очищення основного шару міздрі від клейких речовин, звільнення від колагенових волокон, а також підвищення міцності й м’якості шкури.
Зазвичай добру вичинку роблять на хутряних фабриках за певною технологією із застосуванням спеціальних хімікатів. Проте в домашніх умовах також можна вичинити шкурку кроля й одержати задовільну продукцію для пошиття невеликих виробів.
Технологія вичинки шкур кроля передбачає два різні способи обробляння.
Перший, натепер застарілий спосіб, являє собою квашення шкури протягом декількох днів у спеціальному киселі, виготовленому з вівсяної муки грубого помелу. На 200 г такої субстанції беруть1 л гарячої води і додають 1,5 ч. л. дріжджів.
Хімічний спосіб пікелювання набагато простіший у реалізації, і його результати набагато кращі, ніж у першого. Для застосування його використовують концентровану органічну кислоту (оцтову, мурашину або молочну), яку беруть з розрахунку 60 г на 1 л води; також у розчин додають 30 г кам’яної солі.
Виготовляють розчин з розрахунку не менше 3 л на 1 кг сировини: шкури мають вільно плавати у розчині. Таке обробляння триває від 6 до 24 год залежно від товщини шкур.
Вичиняти можна як сиру шкурку одразу після знежирювання, так і суху, попередньо її відмочивши. Після видалення зі свіжознятої шкурки підшкірних шарів її миють у розчині, який готують так: на 1 л теплої води (30–35 °С) беруть 1 ч. л. будь-якого прального порошку, рекомендованого для вовняних тканин, і 2 ст. л. кам’яної солі. Суху шкурку вимочують у цьому розчині 2–3 год. При цьому її постійно перевертають, потягують у різних напрямках, знімають набряклі відмоклі підшкірні шари. Чим ретельніше видалено підшкірні м’язові шари, тим м’якшою буде шкурка. Набряклі шари видаляють обережно, невеликими частинами, без особливих зусиль, щоб не порвати шкурку. Міздря (шкіра) на кролячих шкурках слабка, особливо на черевній частині (череві). Після того як оброблювана шкурка набуває вигляду свіжознятої, її виймають з розчину, обережно віджимають без викручування і прополіскують у теплій воді. Свіжозняту промиту шкурку теж полощуть у теплій воді й віджимають без викручування. Далі шкурки поміщають в інший розчин, для приготування якого на 1 л теплої води (30–35 °С) беруть 50–60 мл (трохи більше від чверті склянки) оцтової есенції і 3–4 ст. л. кам’яної солі. У цьому розчині шкурки лежать 5–6 год, їх слід періодично перевертати, виймати і розтягувати в усіх напрямках, що створює кращі умови для проникнення розчину всередину шкіри. Потім шкурки прополіскують у теплій воді, віджимають, розправляють і сушать за кімнатної температури на правилці або підвісивши за один кінець на білизняний мотузці. Не рекомендовано сушити шкурку в розтягнутому вигляді, бо тоді вона стає менш міцною, а волос на ній – рідшим. Під час сушіння на правилці шкурку кілька разів вивертають для більш рівномірного просихання. Висохлу, не дуже еластичну шкурку протирають у різних напрямках пемзою або дрібним наждачним папером і ретельно розминають невеликими ділянками.
Готову м’яку шкурку з боку міздрі рекомендовано змастити водно-жировою емульсією, яку готують так: у 1,5 л гарячої води розчиняють 1/8 шматка господарського мила, далі поступово вливають, перемішуючи, 0,5 л розтопленого свинячого або баранячого жиру, суміш ретельно розмішують і вводять у неї 15–20 мл нашатирного спирту. Емульсію пензлем або ватним тампоном наносять на міздрю.
Шкурку кроля можна вичинити й без застосування хімікатів, але цей спосіб дуже трудомісткий. Невелику ділянку сухої шкурки змочують молоком, посипають борошном і, захопивши великими і вказівними пальцями обох рук, перетирають, мовби зчищаючи засохлий бруд. Так послідовно, невеликими ділянками обробляють всю шкурку, знімаючи з неї підшкірні шари м’язів, розташовані в різних напрямках. Робити це треба обережно, без надмірних зусиль. Якщо на шкірці (міздрі) є темні тонкі ниточки, це означає, що не знято останній шар м’язів – його теж треба видалити. Оброблену таким чином шкурку промивають у мийному розчині (на 1 л теплої води 1 ч. л. прального порошку та 2 ч. л. солі), прополіскують, віджимають і сушать, як описано вище. Після повного просушування шкурку обробляють пемзою та розминають руками. З боку міздрі добре змастити її водно-жировою емульсією – і шкурка готова.
А ось ще рецепт для вичинки шкурок. Знежирені шкурки кладуть на 45 год у розчин, приготовлений зі склянки житнього борошна, 70 мл гарячої води і столової ложки оцтової кислоти (з розрахунку на 1 кг шкуркової сировини). Після цього їх міздрять і знову повертають у розчин ще на 24 год. Далі шкурки добре промивають у розчині прального порошку до повної білизни. Сушать їх за кімнатної температури, потім розминають вручну доти, доки не зникне характерний шурхіт. Для прискорення роботи можна потерти міздрю наждачним папером. Потім шкурки ретельно витрушують, ще раз промивають у розчині прального порошку й остаточно висушують.
Робочий розчин можна приготувати і з 0,5 л кислого молока та 100 г дріжджів. Процес обробляння описано вище.
Перевірити шкуру на готовність можна тестом на «четверний згин»: шкуру згортають учетверо в найбільш товстому місці й тиснуть на лінію згину. Якщо з’явилася тонка біла смужка, що швидко зникає, – сушинка – шкури можна витягувати з розчину і складати на пролежування, яке проводять за кімнатної температури протягом 1–2 днів.
Для тимчасового зберігання шкурок використовують сухе приміщення, де треба підтримувати постійну температуру (менше 10 °С) і відносну вологість у межах 50–60 %. За температури понад 10 °С можуть розвиватися личинки молі та шкіроїда. Тож температуру та вологість у приміщенні контролюють за допомогою термометра і психрометра. Від потрапляння прямих сонячних променів задля кращого збереження природного забарвлення волосяного покриву складське приміщення затемнюють (покривають вікна білою фарбою). У приміщенні, де зберігають хутряну сировину, проводять дезінсекцію та дератизацію.
Чинбування
Після пролежування здійснюють дублення шкури, аби закріпити результат пікелювання та підвищити стійкість міздрі щодо впливів хімічних речовин, вологи, тепла і ферментів.
Є кілька способів чинбування шкур, найпростішим і найбільш поширеним із них є обробляння міздрі відваром соснової, дубової або вербової кори доти, доки шкура не перестане вбирати рідину. Крім переліченого, можна використовувати також настій коренів кінського щавлю; обробляння проводять 2–3 рази на день, а триває воно кілька днів.
Іншим способом чинбування є обробляння за допомогою розчину хромового галуну або промислового хромового дубителя, яким шкури змащують по кілька разів на день протягом 2–3 днів.
Підсушені після чинбування шкури просочують жирним розчином, щоби убезпечити їх від пересихання та розтріскування. Для цього використовують розтоплений риб’ячий жир, сало, касторове масло, гліцерин або жирний крем. Жир наносять у декілька шарів і перед кожним нанесенням шкуру розминають у руках або розтирають міздрею об мотузку чи край столу. Після цього шкури згортають і залишають на 12 год на пролежування, відтак піддають остаточному сушінню в розтягнутому вигляді.
Оброблені таким способом шкури можуть нескінченно довго зберігатися до їх подальшої вичинки і збирання у виріб.
Поради кролівникам
Кролям небезпечно давати траву, змочену дощем або росою через бурхливий процес травлення (сильне газоутворення в шлунку). Бажано траву перед годуванням просушити й пров’ялити в тіні.
Вода у кролів має бути постійно. Кролиця з приплодом (7–8 голів) за добу випиває до 2 л води. За її відсутності або нестачі у кролів проявляється агресія, всуціль до канібалізму.
Важливо мати на увазі особливості росту зубів у кролів. Вони ростуть протягом усього життя, тому треба стежити, щоб тварини постійно отримували якусь грубу їжу, інакше різці виростуть до таких розмірів, що їх доводитиметься навіть обрізати.
Для молодняку годяться секції завдовжки 180 см, завширшки 80 см, заввишки 70 см. У них можна тримати до 10 особин, які мають
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Повна енциклопедія тваринництва», після закриття браузера.