Інна Турянська - Бути другом, Інна Турянська

— Нічого собі, значить таки закохалася, - щиро здивувалася майстриня.

— Всі ми слабкі люди, Катю, інколи даємо слабину, - спокійно пояснила Клавдія.

— І що, ви так просто її відпустили? – знизала плечима дівчина, починаючи знімати старе покриття. 

— Звісно, — беземоційно відповіла та.

— Я не вірю вам! 

— Ох, Катю. Я більше нічого їй не говоритиму, наразі. Зараз вона як глухе і  сліпе кошеня.

— А йому? Чи він знає?

— Про те, що Віра не безневинне дівча, а елітна …ммм…утриманка, ескортниця…чи просто шльондра? Ні, — протягла Клавдія насміхаючись, — Артур телепень, звісно, але ж не настільки, щоб пов'язувати своє життя з повією. 

— І ви все так залишите? ніколи в це не повірю, — хитала головою Катя. 

— Я? Навіщо мені ставати їм ворогом? Якщо я знаю істинного ворога їхніх стосунків, — загадково всміхалася Клавдія сама до себе, — Я зруйную їхнє кохання чужими руками,  руками близької людини. 

###