Вікторі Драгон - Просто так вийшло (або Поворот долі), Вікторі Драгон

Приємна музика, лунала в кожному куточку бального залу. Пари кружляли в прекрасному повільному вальсі. 

Евелін танцювала разом з батьком, який весь час намагався насмішити її знаючи, що у дочки зараз поганий настрій. 

Лін вирішила нічого не ускладнювати і жити далі, тому усмішка не зходила з її обличчя , і дівчина веселилась не помічаючи нікого навколо себе.

Вона не знала, що в цей час принц , сам того не усвідомлюючи, не міг відвести від неї погляду і ловив кожен її рух і посмішку.

Евелін не захотіла одягати сукню , яку вони з матір'ю замовили напередодні балу , тому знайшла першу ліпшу в шафі , що сподобалась їй з першого погляду. Адже вона не буде схожа з вбранням його Високості і це, на її думку, хоч якось їх розділяло.

Весь вечір, Саманта була поряд і відволікала Лін розмовами. Розповідала про свої успіхи в стосунках з мамою. В цьому році вона закінчує школу для леді і в наступному вспупає в ДАМС. Її життя поступово налагоджувалось .

Евелін була рада, що в подруги все складалось як найкраще.

-" Ви посварились з моїм братом?"- запитала вона.

-" Не те, щоб посварились . Просто мені набридло."- відповіла Евелін.

-" Я чогось не знаю?"- Саманта з лукавою посмішкою поглянула на подругу.

Лін попросила принцесу поставити захисний купол, її цього з дитинства навчали , а от Евелін ще так не вміла.

-" Якщо чесно, ми ніколи і не були близькі. Це все було грою."- розкрила всі карти дівчина.

-" А я думала, що ти в нього закохалана."- здивування промайнуло в очах принцеси.

Від цих слів, через Евелін неначе розряд пройшов.

-" Ні, я прикидалась. Твій брат запропонував цю гру, коли почув, що ваша матір разом з моєю, колись хотіли одружити нас. Тепер думаю, що я була дурна і ця афера з почуттями в яку ми грали, була вигідна лише йому. Чи думаєш її Величність якимось чином, змусила б мене за нього вийти?"- Лін в очікуванні дивилась на подругу.

-" Не знаю , моя матір може зробити все , що завгодно, якщо їй цього захочеться."- знизала плечима Саманта.

-" Можливо я її недооцінюю, але не хочу більше цих ігор."- важко зітхнула Лін.

-"Знаєш, якщо бути чесною, мені б дуже хотілося, щоб поруч з Емраном була саме ти." - зніяковіло сказала її Високість.

-" О ні, вибач, відмовлюсь. - засміялась Евелін - Доречі, давно хотіла запитати , чому у твого брата два імені?"

-" Мати хотіла назвати його Деміаном, а батько Емраном і вони ніяк не змогли дійти згоди, тому вирішили використати обидва варіанти."- пояснила принцеса.

-" Хм, виявляється все до банального просто."- усміхнулась дівчина.

Поруч біля них , за колоною, почулись голоси і дівчата затихли, уважно слухаючи.

-" Я ж тобі говорила, стати ближчою до нього."- сказала жінка.

-" Знаю, але я йому не цікава. Своїми стараннями я лише відлякую його."- зітхнула її співрозмовниця.

-" То старайся краще. Ця ір Моріш більше біля нього не крутиться. Так, що роби що завгодно, але він повинен бути твоїм. "- наполягала невідома.

Коли голоси стихли дівчата тихо пройшли в місце де змогли обговорити почуте.

-" Судячи з голосів , це були Сандра і Дерая ір Фелтон . Ти їм явно не до вподоби."- саркастично сказала принцеса.

-" Ага , Сандра мені постійно в подруги набивалась. Максимально набридлива дівчина." - скривилась Лін.

-" Зі мною теж намагалась подружитись і весь час крутиться біля брата. Не можу її терпіти, дістала уже."- так само скривилась Саманта.

Після розмови дівчата неспішно покинули балкон і підійшли до компанії своїх батьків. 

Саманту одразу вихопив якийсь молодик і судячи з її реакції , той, що потрібно. 

Евелін уважно слухала нудні розмови і підтримувала їх.

Королева весь час кидала на неї задумливі погляди, але нічого не говорила допоки його Високість не вирішив порадувати їх своєю присутністю. З радісною усмішкою її Величність запропонувала - потанцювати діткам поки дорослі обговорять важливі справи.

Евелін хотіла спочатку відмовитись, але побачивши неподалік зле обличчя леді Сандри, зі скрипом в душі погодилась.

Те, що це було неправильним рішенням вона зрозуміла лише тоді , коли рука Деміана опустилась на її талію і притягнула ближче . Сотні мурах поповзли по спині від одного простого дотику.

Чому я так на нього реагую? Невже магічні властивості зілля до кінця не поглинулись поки я спала. Потрібно купити антидот і випити на всякий випадок. І взагалі, що на мене найшло? Чому так захотілось насолити Сандрі...

-" Так і не будеш зі мною розмовляти?"- запитав його Високість.

-" А є про що?"- відповіла запитанням дівчина.

-" Евелін, я не хочу щоб ти на мене злилась. І не знаю як загладити свою провину. Тому якщо зможеш пробач."- тихо сказав їй на вухо Деміан.

Від цього дотику дівчині стало приємно і лоскотно. Взявши себе в руки , вона відхилилась від нього.

-" Знаєте ваша Високосте, я все обдумала і вирішила. Зроблене уже не змінити. Просто так вийшло тай усе. Так, що забули і живемо далі."- Евелін видавила з себе щось на зразок усмішки.

Хай краще заспокоїться і не лізе до мене. Чим подалі він буде - тим краще.

-" Я сьогодні дізнався, для кого було твоє зілля. Тайлір доповів, що останнім часом ір Ханар тільки про Дарію і говорить."- зі смішком сказав Деміан.

-" Знову лізете туди, куди не потрібно, ваша Високосте?"- з ноткою злості запитала Евелін.

-" Мені просто було цікаво. Все ж, я теж на нього попався."- тихо сказав принц.

-" Менше б лізли в чужі справи - то б не попались."- буркнула тихо Евелін.

-" А може мені сподобалось."- вирішив позлити її Деміан.

Дівчина нічого не відповіла, лише з усієї сили наступила йому на ногу і чарівно посміхнулась.

Сподобалося йому. Я тобі очі зараз вицарапаю індюк пихатий. І як тут згладити цю ситуацію, якщо він мене спеціально бісить !?