Вікторі Драгон - Просто так вийшло (або Поворот долі), Вікторі Драгон

Його Високість Емран Деміан ат Дінел.

Голова безпощадно гуділа. Я відкрив очі і сів на ліжку. Розум намагався згадати, що вчора сталося.

Звук дихання поруч привернув увагу і примусив повернути голову. 

Чорт! Події вчорашного дня різкою хвилею накотились на мене.

Я повертався до академії пізно вночі, після розслідування і побачив фігуру, яка кралась в темноті. Вирішив простежити і зрозумів, що то Евелін.

І навіщо їй знадобилось те любовне зілля? Що тепер робити ? В голові лунали лише одні питання. 

Дівчина тим часом прокинулась і сонно потягнулась. Потім почала злякано оглядати покої і повернулась в мою сторону.

Тільки зараз я подумав про те, що вона досі під дією зілля. Мені було простіше. Мій вогонь випалив з організму все, хоч із затримкою.

В думках я уже прикинув, де можна знайти протиотруту,  щоб привести її до тями.

Але вона не накинулась на мене, а лиш щільніше загорнулась у ковдру і закрила обличчя руками.

Я не знав, як правильно діяти в цій ситуації , тому для початку запитав чи в порядку вона.

Евелін кивнула головою і пустила магічний імпульс до свого браслету, щоб одягнутись.

-" От скажіть мені ваше Високосте, коли вас просять не лізти не в своє діло , якого біса ви в нього лізете?"- зло запитала вона.

Я уже і сам не радий, що поліз. Майнуло в моїх думках.

-" Звідки мені було знати, що ти там закопувала вибухову суміш?"- саркастично відповів я.

-" Я попередила, що це не ваше діло! Чорт забирай."- вона приклала долоню до лоба.

-" Що ж, тепер я зобов'язаний на тобі одружитись."- сарказм з мене так і лився. 

Хоч я і розумів , що все це сталося випадково. 

-" Убережи мене від цього. "- Евелін скривилась.

-" Я настільки поганий?"- питаю насмішливо.

-" Дякувати Всевишньому, я нічого не пам'ятаю. Зробимо вигляд , що нічого не сталося."- ствердно сказала вона намагаючись не дивитись в мою сторону.

Ситуація звісно вийшла неприємна, хоча залежить від того з якої сторони на неї подивитись, але все ж, я теж в якійсь мірі винен. Від скоєного нікуди не подінусь.

-" Гаразд, як скажеш. Так навіщо тобі було потрібне любовне зілля?"- не втримався я від питання.

-" Це не твоя справа."- огризнулась вона.

-" Добре, можеш не говорити, але я все рівно дізнаюсь."- пообіцяв і не втримався від усмішки.

Дивно, чому зілля на неї не діє. Чи воно має коротку тривалість? Хотів запитати, але не встиг.

-" Я не піду з тобою на сьогоднішній бал. Мені це все уже набридло."- сказала Евелін, намагаючись щось відшукати в своїх порваних речах, які досі устеляли підлогу моїх покоїв.

-" Напору моєї мами не боїшся?"- запитав я.

-" Та мені байдуже. Хай робить, що хоче. Насильно мене ніхто не змусить. Це взагалі було дурістю погоджуватись на цю аферу. Тепер одні проблеми."- зло пробубніла вона.

Чорт що робити, потрібно якось її вмовити, але після того , що сталося навряд чи вдасться. 

Головне, щоб матір не дізналась, а то одруження мені не уникнути. І навіщо я за нею пішов? Лише проблеми собі створив.

-" Як знаєш."- відповів я, розуміючи що нічого не вдію.

-" Зніми блок з кімнати , я хочу використати портал "- попросила дівчина.

Я зробив те, що вона попросила.

-"Сподіваюсь на наступній практиці, замість тебе буде Тайлір. "- сказала вона тихо і ступила в портал.

Мгм, не сподівайся.

Доречі потрібно зв'язатись з ним, а то вчора вночі він чекав на мене.

А потім подумати, яким чином моє полум'я не спопелило дівчину до тла.

***

Евелін 

Сльози підступили до очей, як тільки я перенеслась в свою кімнату в академії. 

До занять залишилась ще година. Тому в мене був час проплакатись і прийняти душ. 

Сором нещадно палив мої щоки до червоного кольору. Чому мені так не щастить останнім часом? 

Мало того, що тоді він вкрав мій перший поцілунок, та щей...

Все , більше не хочу про це думати. Я одягнулась і взяла записку від матері, щоб віднести куратору. Сьогодні бал і мені потрібно потрапити до дому раніше, для підготовки.

Весь день Тім намагався випитати чому у мене поганий настрій. Коли в нього це не вийшло, він почав згадувати всі кумедні історії, які тільки знав. Я така рада , що він є в моєму житті.

Перед тим, як перенестись до дому, я намагалась прогнати геть, всі думки зі своєї голови. Уривки вчорашньої ночі, як назло вирішили повернутися і добити мій і без того плачевний стан.

Мати з братиком уже чекали мене. 

Вона одразу помітила, що я чимось засмучена. Довелось збрехати, що між мною і Деміаном виникло непорозуміння і від того я засмучена. Мама почала заспокоювати мене і сказала " Щоб насправді не сталося, я завжди тебе вислухаю люба. На все свій час." 

Здається наша гра з його Високістю, була одразу розпізнана. Мама давно все зрозуміла. Чи сказала вона про це подрузі , я вирішила не запитувати. 

Матір запропонувала пропустити цей бал , але я вирішила йти. Я уже пообіцяла Саманті, що обов'язково прийду. Сподіваюсь, що я навіть не помічу , як він закінчиться.