Кен Фоллетт - Ніколи, Кен Фоллетт

правдою служив батьківщині десять років, але тепер хочу повернутися до сімейної справи й, можливо, керувати бізнесом, коли мати вирішить піти на спочинок. Люблю моду й гарні прикраси, та й ми, французи, знаємося на цьому. Проте тоді доведеться оселитися в Парижі.

— Розумію.

— Якщо отримаєш добро на переведення, поїдеш зі мною в Париж?

— Так, — відповіла Тамара, — не вагаючись.

Розділ шістнадцятий

Поки автобус повільно котився пустельною дорогою, спека зробилася нещадною. Раніше Кія не усвідомлювала, що її колишня домівка, селище на березі озера Чад, — насправді одна з найпрохолодні-ших місцин у країні. Їй завжди здавалося, що скрізь у Чаді однаково, тому дізнатися, що на малонаселеній півночі набагато спекотніше, було неприємним сюрпризом. На початку подорожі Кію непокоїла відсутність скла на вікнах, які пропускали всередину неприємний вітер із пилюкою. Тепер же, сидячи в незручному салоні з Наджі на руках, вона раділа, що туди сягає хоч якийсь вітерець, хай навіть із піском.

Наджі весь час совався й не міг всидіти на місці.

— Хочу лебен, — знай повторював він, проте в Кії не було ані рису, ані вершків, як, власне, і місця, щоб щось приготувати.

Замість того вона прикладала його до грудей, але цього вистачало ненадовго. Запідозрила, що поменшало молока, бо сама, вважай, голодувала. Харчування, яке обіцяв Хакім, найчастіше було водою із черствим хлібом, та й того ледь-ледь. «Додаткові зручності», за які він брав окрему платню, означали ковдру, мило та ще трішки харчів понад хліб або кашу. Хіба буває щось гірше для матері, аніж усвідомлення, що вона не спроможна нагодувати голодне дитя?

Абдул зиркнув на Наджі. Кія навіть не засоромилася, що він бачить її голі груди. Після більш як двох тижнів у дорозі, де Абдул і Кія сиділи впритул одне до одного, вони певною мірою стали близькими.

Він заговорив до Наджі:

— Колись давно жив собі чоловік на ім’я Самсон, і не було на світі більшого силача.

Наджі припинив рюмсати й затих.

— Якось Самсон ішов пустелею, аж раптом почув, як зовсім близько біля нього реве лев.

Наджі запхав великого пальчика в рот і притулився до Кії, не зводячи з Абдула круглих оченят.

Кія помітила, що Абдул ладнає з усіма пасажирами. Його любили, бо він часто смішив людей. Кію це зовсім не дивувало, бо вперше вона познайомилася з ним, коли він продавав сигарети в її селі, жартуючи з чоловіками й залицяючись до жінок. А ще люди казали, пригадала вона, що ліванці — вправні торгівці. У першому місті, де вони зупинилися на ночівлю, Абдул пішов у бар просто неба. І Кія попрямувала туди разом із Есмою та її свекрами, щоби якось розвіятися. Там вона спостерігала, як Абдул ріжеться в карти й ніколи не виграє чи програє занадто багато. У руці він тримав пляшку пива, якої, схоже, так і не подужав, натомість бесідував з людьми про всілякі дрібниці. Пізніше ж вона довідалася, що Абдул тепер знає, скільки дружин у його співрозмовників, хто з тамтешніх крамарів дурить народ і кого в місті найбільше бояться. І те саме повторювалося на кожній наступній стоянці.

Одначе вона розуміла, що все це гра. Коли не гомонів ні з ким, Абдул сидів похмурий, відсторонений, навіть пригнічений — як людина, що має власні турботи й тягар минулого. Тому спершу думала, він її недолюблює. Пізніше виникла підозра, що в нього дві личини. А ось тепер зринула ще й третя, котра вирішила заспокоїти Наджі казкою, та ще й зрозумілою та цікавою дворічній дитині.

Автобус їхав шляхами, майже ніяк не позначеними й переважно невидимими Кії. Здебільшого пустеля була з рівного, твердого каменю, вкритого тонким шаром піску — поверхня саме для невеликої швидкості. Час од часу бляшанка з-під «Кока-коли» чи стара шина вказували, що вони ідуть дорогою, а не заблукали в глушині.

Усі селища стояли в оазах: без води прожити неможливо. Під кожним залягало по підземному озеру, яке часто виходило на поверхню невеличкою криничкою. Іноді такі водойми теж висихали, зовсім як озеро Чад, і тоді люди вирушали на пошуки нового житла — як Кія.

Одного вечора не встигли доїхати до стоянки, тому ночували просто в кріслах в автобусі, аж допоки їх розбудило сонце.

На початку подорожі дехто із чоловіків чіплявся до Кії. Траплялося це завжди вечорами, затемна, коли всі пасажири вже лежали покотом на підлозі якогось дому, а щасливці — на матрацах у дворі. Якось один заліз на неї. Вона мовчки почала його скидати, знаючи, що коли закричить або облає, його друзяки помстяться й прозвуть шльондрою. Набагато сильніший, він таки стягнув із неї ковдру, аж раптом кудись подівся. Вона збагнула, що його стягнув хтось дужчий. При світлі зірок побачила Абдула, що притиснув чоловіка до землі, вхопивши за горлянку, не даючи крикнути чи бодай дихнути.

Почула шепіт:

— Не лізь до неї, бо вб’ю. Чув? Зачепиш її — тобі кінець.

На тому Абдул зник. Ґвалтівник полежав ще хвилинку, віддихуючись, а тоді порачкував геть. Вона навіть не знала, хто це.

Після того вона стала краще розуміти Абдула. Здогадалася, що він не хоче, аби інші бачили їхню близькість, тому на очах у людей ставилася до нього як до незнайомця: не розмовляла і навіть не усміхалася. Не просила допомоги, коли намагалася щось робити з непосидючим дворічним малям на руках. Однак сидячи біля нього в дорозі, Кія розмовляла з ним. Тихо, спокійно розповідала йому про своє дитинство, братів у Судані, життя на березі всохлого озера й загибель Саліма. Навіть поділилася пригодою з нічним клубом. Він же про себе мовчав, а вона не допитувалася, відчуваючи, що йому буде незручно. Та він нерідко коментував її історії, й вона відчувала чимраз більшу симпатію до нього.

Тепер же слухала його заспокійливий низький голос, що промовляв із ліванським акцентом:

— І ось вона обережно взяла пасмо його волосся, щоб він часом не прокинувся, й обрізала ножицями, а він знай собі спав. Потому відчикала ще пасмо. Чик, чик, чик — чикали ножиці, а Самсон усе хропів безпробудно.

Подумки вона повернулася в школу, до черниць, де вперше й сама почула біблійні історії про Йону в китовому череві, Давида та Голіафа, Ноїв ковчег. Там вона навчилася читати, писати, множити, ділити й розмовляти французькою. Частину знань перейняла від інших дівчат, котрі більше за неї тямили в житті дорослих, зокрема в сексі. То