Бернард Шоу - Вибрані твори. Том I

але вiн вiдкараскався. Я помiтила, вiн тебе прямо боїться. Ти тiльки уяви собi, вiн хотiв, щоб i я не йшла до тебе. Нiби (здригається) я могла тебе боятися, любко. (Вiвi стає ще поважнiша). Але, розумiється, я йому сказала, що в нас усе гаразд i що ми в найкращих вiдносинах. (Уриває). Вiвi, що це все значить? (Вона виймає аркушик з конверта, пiдходить до столу й простягає їй). Я отримала це з банку сьогоднi ранком.

Вiвi. Це моє мiсячне утримання. Вони менi надiслали його цими днями, як завсiди. Я просто повернула його на ваш поточний рахунок i прохала надiслати вам повiдомлення. Надалi я сама про себе дбатиму.

Панi Ворен (не насмiлюється зрозумiти). Тобi було не досить? Чому ж ти менi не сказала? (З хитрим полиском в очах). Я його подвою. Я сама хотiла його подвоїти. Скажи менi лиш, скiльки тобi треба.

Вiвi. Ви чудово знаєте, що не в цьому рiч. Вiд цього часу я пiду моїм власним шляхом, з моїми друзями, працюючи в моєму власному дiлi. А ви пiдете вашим шляхом. (Вона пiдводиться). Прощавайте.

Панi Ворен (ужахнувшись). Прощавайте?

Вiвi. Так, прощавайте. Далебi, не треба робити зайвих сцен, ви чудово все розумiєте. Сер Джордж Крофтс менi розповiв усе.

Панi Ворен (сердито). Дурний старий… (Ковтає епiтет i полотнiє вiд самої думки про те, що вона замалим не вимовила його). Бодай йому за це язика вiдiтнули! Але ж я тобi все розповiла, й ти сказала, що тобi це байдуже.

Вiвi (рiшуче). Вибачте, менi не байдуже. Ви пояснили, як це з вами сталося, але це ще справи не мiняє. (Панi Ворен, ущухнувши, розгублено дивиться на Вiвi, а та сидить непорушна, як статуя, в душi сподiваючись, що боротьбу закiнчено. Але на обличчi панi Ворен iзнов з’являється хитрий вираз; вона перехиляється через стiл i стиха промовляє влесливим i проникливим голосом). Ти знаєш, Вiвi, яка я багата?

Вiвi. Я певна, ви дуже багатi.

Панi Ворен. Але ти надто молода й не знаєш, що це значить. Це значить — нову сукню щодня, це значить театри й бали щовечора, це значить мати найкращий вицвiт джентльменiв цiлої Європи коло своїх нiг, це значить прекрасний дiм i силу челядi; це значить найдобiрнiшу страву й напої; це значить усе, що твоя душа забажає, все, що ти захочеш, все, про що ти тiльки згадаєш. А яке твоє становище тут? Ти тут змарнiєш вiд невсипущої працi з ранку до вечора, аби тiльки сяк-так прогодуватися та ще мати двi дешевi сукнi на рiк. Подумай за це. (Улесливо). Це тебе вражає, я знаю. Я розумiю твої почування, вони гiднi тебе, але повiр менi, нiхто тебе не огудить, ручуся тобi за це. Я добре знаю молодих дiвчат, i я знаю, що ти погодишся зо мною, коли обмiркуєш це як слiд.

Вiвi. Так ось як це робиться? Ви це, певно, казали багатьом жiнкам: надто ловко воно у вас виходить.

Панi Ворен (жагуче). Хiба я прошу тебе робити щось лихе? (Вiвi зневажливо вiдвертається. Панi Ворен розпачливо кидається до неї). Послухай, Вiвi, ти не розумiєш. Тебе навмисно вчили не так, як слiд, i ти не знаєш, що таке свiт. Ти зовсiм не знаєш життя.

Вiвi (здивовано). Навмисно вчили не так, як слiд? Що це значить?

Панi Ворен. Це значить, що ти даремно зрiкаєшся своєї будучини. Ти гадаєш, що люди такi, яких вони з себе вдають, що як тебе навчали в школi й у коледжi — мислити чесно й робити по правдi, так воно й справдi ведеться в свiтi. Але це не так, це просто омана, щоб тримати в покорi полохливi, рабськi, простi душi. Ти хочеш прийти до цього висновку, як iншi жiнки, в сорок рокiв, змарнувавши все життя, всi надiї. Краще навчись цього тепер, вчасно, вiд твоєї власної матерi, яка тебе любить i присягається, що це правда, свята правда. (Із силою). Вiвi, багатi люди, розумнi люди, дiловi люди, всi це знають. Вони чинять те, що я, вони думають те, що я. Я знаю багато їх. Добре знайома з ними й тебе познайомлю; вони стануть твоїми приятелями. Я не маю на думцi нiчого лихого, от чого ти не розумiєш. В твоїй головi повно дурних думок про мене. Що знають тi, що тебе вчили, про життя чи про таких людей, як я? Чи вони коли мене бачили, чи розмовляли зi мною, чи їм хтось про мене казав? От дурнi! Хiба вони щось для тебе робили б, як би я їм не платила? Хiба я не казала тобi, що хочу бачити тебе чесною жiнкою? Хiба я тебе не виховала чесною? А як ти можеш залишитися такою без моїх грошей i впливу, без Лiзiних друзiв? Хiба ти не бачиш, що вiдсахнувшись вiд мене, ти занапастиш себе й менi розiб’єш серце?

Вiвi. Я пiзнаю, мамо, Крофтсову життєву фiлософiю. Я все це чула вiд нього ще там, у Ґарднерiв.

Панi Ворен. Ти гадаєш, що я силую тебе за цього пiдтоптаного старого п’яницю. Я цього не хочу, Вiвi; присягаюсь, що не хочу.

Вiвi. Хоч би ви цього й хотiли, однаково вам цього не зробити. (Панi Ворен здригається, глибоко вражена очевидно байдужiстю доччиною до її нiжних намiрiв. Вiвi, не розумiючи цього й не турбуючись за це, спокiйно каже далi). Мамо, ви зовсiм не знаєте, яка я. На мiй погляд, Крофтс нiчим не гiрший вiд будь-якої iншої грубо вихованої людини його класу. По щиростi, я навiть поважаю його за те, що в нього досить сили волi, щоб по-своєму тiшитися життям, заробляти багато грошей, замiсть полювати, стрiляти, давати обiди, замовляти новi вбрання, гуляти без дiла тiльки через те, що всi в його станi так роблять. Я цiлком певна, що колиб я опинилася на мiсцi тiтки Лiз, я б зробила те саме, що й вона. Я не думаю, що в мене бiльше забобонiв та манiрности, нiж у вас; гадаю, в мене їх менше: я певна, що я не така сентиментальна. Я чудово знаю, що великосвiтська моральнiсть є тiльки омана, й коли б я прийняла вашi грошi й вiддала решту мого життя на те, щоб їх прогайнувати, як те личить свiтськiй панночцi, то я могла б бути погана й нечесна, як найдурнiша жiнка в свiтi, але нiхто б менi не сказав за це й слова. Та я ж хочу бути така. Мене це зовсiм