Андіона Гобой - Саморозвиток через пізнання себе, Андіона Гобой

Вчення через дії і життя( з власного досвіду і власним прикладом) є саме найкраще вчення. Розвратність дітей відбувається через прив’язаність батьків до життєйського. Юні люди більше навчаються від діл, ніж від слів і покарання. Багато батьків потерпають із-за дітей і це від того, що не хочуть врозумити чадо словами і засмутити своїх не непутьових синів, саме тому їм нерідко доводиться бачити, як ті потрапляють в крайні біди. Недостатньо тільки сказати але й треба нагородити страхом, щоб присікти безпечність юності. Неможливо отримати хорошого учня, не наказуючи його, так же і з дітьми. Наказуй-значить вчи, давай корисні поради і також карай за проступки. Але в міру карай: не дій з досадою і розчаруванням і не возбуждай досади і розчарування. Наставляй добродушно, облічай смиренно і мирно, карай смиренно і і з сожалением. Полагай межу прихотям дитини, обуздуй бажання його волі, привчай до лішеній і терпінню і ти розів’єш духовну силу яка полягає в самовладанні і з якою можна бути щасливим серед великих бід. Остерігайте дітей своїх з усілякою турботою від капризів перед вами, інакше діти просто забудуть ціну вашої любові, заразять своє серце злобою, рано втратять щиру святу гарячу любов серця, а по досягненню повноліття гірко будуть жалуватися на те що в юності занадто леліяли їх потворстуючи капризам. Якщо бачиш що порушує закон, накажи: коли суворим поглядом, коли язвим словом коли і докором, порою ж хвали і обіцяй нагороду. Ударами не злоупотребляй, бо коли він звикне до такого метода виховання, то користі від того не буде. Нехай постійно боїться побоїв, але не підвергається їм: погрожуй йому розгою але не пускай в хід. Тілесне покарання повинно слідувати коли вчинки дитини виходять із упорства та злої волі, коли вони від гріха і страсті втрачають розсудок. Але коли до нього дійшло діло, то всесторонньо подивіться на вчинок і що його викликало, бо тілесна кара засіб останній і навіть небезпечний. Неодмінні умови у вихованні: 1) зберігати безпристрасну любов і справедливість; 2) ніколи не карати не переконавшись в дійсності вчинка; 3)під час покарання не піддаватися гніву чи іншій страсті; 4)якщо не опасно відкласти покарання то так і вчини, давши дитині обдумати і осо знати свою вину. Нинішніх дітей треба приймати з добром, бо у них повно егоїзму і вони зовсім не реагують на ругань. І молитися за чадо день і ніч. Головною метою покарання повинно бути виправлення дитини, а головна основа його-любов. Виговори повинні бути короткі, бо довгі скучні наставляння роблять дітей глухими і мало чутливим. Погрози повинні обов’язково бути приведені в дію, а інакше батьки втрачають довіру дітей. Є м’які і не менш дієві методи покарання. Наприклад, тимчасове позбавлення їжі або ігор з товаришами. Перше помагає від упрямства і при лінощах. Друге-дітям схильним до сварок, мстивості і неуживчивості. Покаравши дитину неможна одразу виявляти милість і жалість про скоєне. Ласка можлива лиш тоді, коли дитина все зрозуміла і покаялася.. щоб діти слухалися, треба зробити так щоб вони нічого не робили без дозволу, настроїти так щоб вони навіть боялися своєї волі. Якщо дитина не слухається, то на це є причина. Можливо поза домом він бачить непристойні сцени або чує непристойні розмови. Якби там не було, у духовному відношенні ми допомагаємо дітям не примусом а власним прикладом. Буде добре показати дітям, як вони розстроюються від безчинств. Відучуючи від своєї волі, треба навчити дитину робити добро. Якщо з самого початку привчати іти кращим шляхом, вони привикнуть до добрих вчинків, а привички важко іскоренити чи забути. Навчи його бути привітним і человеколюбним. Якщо бачиш що він когось бранить, то змусь його замовкнути і перевести мову на його власні вчинки. Коли дитина щось загубила, то не вертай йому втрачене одразу лиш щоб погасити пристрасть, а коли побачиш що він вже не просить-тоді позбав його від забруднення. Виховуй дитину так щоб осознавая себе сильним і мужнім він вчився любити своїх батьків і проявляти до них турботу. Треба з дитинства духовно закаляти дітей і не ховати від них сурових реалій життя, щоб коли вони виростуть-були готові до того що їх чекає. Старайся навчити сина ненавидіти славу цього світу, від цього він буде славнішим і значнішим. Батьки, не внушайте своїм дітям гордині! Одне діло похвалити дитя і зовсім інше-роздувати його егоїзм. Дивися за тим, що дивиться і читає твоя дитина-аби невинний розум е був безвозвратно розвращонний. Давайте правильні установки дітям! Бути хорошим учнем через любов до науки а не щоб відмітитися в світі. Не грубити матерів силу морального почуття вдячності, а не тільки тому що батьки больно покарають. Вкушайте не бути задиристими і подавляти свої почуття ради любові до подібного собі, а не тому що нестриманістю можна нажити собі ворогів чи втратити покровителя.