Тенебріс - Перший щоденник Бога. Становлення., Тенебріс

— Це все ваша вина! Ваша тактика була хибною від самого початку! — вигукнув генерал злобно дивлячись на Мордрака.

— Досить! Ми тут не для того, щоб ображати один одного! Нам потрібні конкретні рішення! — втрутилася Семптембра, намагаючись заспокоїти натовп.

— Ми втратили підтримку союзників. Люди зневірились у нас. Якщо ми не зможемо їх переконати, нас чекає ще одне повстання! — додав генерал Воріт Всевладдя його обличчя було похмурим.

— І що ти пропонуєш? Знову відступати? Ми повинні показати нашу силу! — кричав один з генералів.

— Ваша "сила" вже привела нас до цього! Треба діяти обережніше! — знову підняв голос один з дальніх маршалів, не вгамовуючи свого гніву.

Суперечки ставали все голоснішими, і здавалося, що ситуація виходить з-під контролю. Лютер, який до цього часу мовчки слухав, підняв руку й один голосний і зневірений генерал запалав вогнем і за декілька секунд став прахом. 

— Що ж... так тихіше, правда?  — суворо промовив Лютер.  — а тепер перейдемо до того що ми вирішили зі Всевородарем після цієї ради.

У залі запанувала мертва тиша, всі погляди були спрямовані на Лютера, його постать випромінювала авторитет і непохитність.

— Центральна область все що у нас залишилось і ми поки що не будемо знову бездумно розширюватись. Під нашими ногами величезні поклади ресурсів і це я мовчу про гори. Так буде голод деякий час, але ми впораємось і розв'яжемо це питання як можна скоріше, у нас є гігантські озера, поля та ліси.  — Повільно промовляв Лютер роздивляючись очі людей у залі шукаючи незгодних.

— Лютере, а що нам робити з загрозою з усіх сторін?  — запитав Мордрак.

— Це вже буде твоя задача, мій друг... Твоя задача... Тримай відчайдушно оборону з усіх сторін, ні один ворог не має зайти на священну землю поки ми готуємо новий похід. 

    Після Великої Ради було вирішено тримати оборону, на щастя рельєф дозволяв це робити ефективно. Місцевість, яка залишилася під контролем Імперії, надавала стратегічні переваги завдяки своїм природним бар'єрам. Величезні гори, озера та річки створювали неприступні фортифікаційні лінії, які могли стримувати будь-якого ворога.

    На північ від столиці Едемору та навколо неї тягнулися величезні гірські масиви. Високі й неприступні, ці гори служили природною стіною, яка захищала підступи до столиці. Гірські перевали були укріплені додатковими фортифікаційними спорудами, що робило їх ще більш нездоланними. Гідельберт розпочав масштабну кампанію з розбудови нових фортець і укріплень у цих горах, щоб забезпечити максимальний захист від будь-якої загрози. Також гори були між озерами у який укріпили та збільшили Врата Всевладдя.

    На заході та сході розташовувалися величезні озера, які також служили природними бар'єрами. Ці водні масиви ускладнювали пересування ворожих військ і забезпечували наші війська необхідними ресурсами. Навколо озер Гідельберт розбудовував нові міста та поселення, використовуючи їхні водні ресурси для розвитку сільського господарства та промисловості.

     Річки, що протікали через центральну область, служили важливими транспортними артеріями та додатковими лініями оборони. Вони були природними перешкодами для ворогів, змушуючи їх обходити ці місця або намагатися переправитися через укріплені мости, які були під контролем наших військ.

  Всі чотири стовпи влади отримали особисті завдання. Мордрак разом з Лютером мали утримувати всі наші збережені кордони. Вони організували оборону на ключових перевалах та біля великих водних перешкод, щоб забезпечити максимальний захист від ворожих атак. Мордрак, з його рішучістю і бойовим досвідом, координував дії військових підрозділів, забезпечуючи їх усім необхідним для ефективної оборони. Лютер, зі своєю мудрістю і стратегічним мисленням, розробляв плани оборони й забезпечував їх реалізацію. Гори, що на північ від столиці Едемор, стали основною лінією оборони столиці. Мордрак і Лютер особисто наглядали за будівництвом додаткових фортець на гірських перевалах. Вони розташували в цих фортецях свої найбільш надійні війська, щоб забезпечити оборону від будь-яких нападів з півночі. Патрулі постійно моніторили ситуацію по всьому кордону, забезпечуючи своєчасне попередження про будь-які загрози. 

    Гідельберт отримав завдання розбудувати нову інфраструктуру, закрити питання з ресурсами, розширити шахти, поля та створити могутню промисловість. Він розпочав масштабну кампанію з розбудови нових фортець і укріплень по всій території, щоб забезпечити максимальний захист від будь-якої загрози. Його нові архітектурні споруди стали втіленням темряви та могутності, яка охопила Імперію Едемор. Величні замки та фортеці, які колись відображали просвітленість та мудрість, тепер стали монументами страху та влади. Високі стіни з чорного каменю, вежі, що ніби пронизують небо своїми гострими шпилями, та масивні ворота, прикрашені символами війни та гніву, демонстрували зміну в душі Гідельберта. Його стиль, який колись був наповнений світлом, тепер переповнений символізмом боротьби, відчаю та нескореності Імперії Едемор. 

     Семптембра, з її глибокими знаннями магії, координувала магічну оборону Імперії, працюючи над розробкою нових заклинань разом з Лютером та захисних бар'єрів, що зміцнюють стратегічні пункти. Вона створювала магічні бар'єри вздовж річок, забезпечуючи додатковий захист від ворожих атак. Ці бар'єри були невидимими, але неймовірно потужними, здатними відбити будь-які спроби прориву.

     Семптембра також працювала над покращенням нової гвардії. У підземних тунелях і лабораторіях Едемора вона проводила експерименти з надлюдьми, створюючи справжніх чудовиськ війни — гвардію безсмертних. Її метою було створити воїнів, які б мали не лише фізичну силу, але й магічні здібності, здатні протистояти будь-якій загрозі.

    Кожен з лідерів Імперії Едемор грав свою важливу роль у забезпеченні оборони та відродження держави. Їхні зусилля були спрямовані на те, щоб забезпечити виживання Імперії та підготувати її до нових випробувань. Рішення, прийняті на Великій Раді, стали основою для нової ери в історії Едемора, де кожен день був боротьбою за виживання і надією на відродження.