Олександр Кваченко - Невідома планета, Олександр Кваченко

Прокинувся знову весь мокрий, по нейромережі був світанок. Встав, розпалив багаття, посмажив запас м'яса, грибів для себе та для Філа. Тех знову працював усю ніч, йому добре він кіборг, він взагалі відпочиває і цікаво де заряджається. Озирнувся. Сьогодні двір форту знову виглядав трохи інакше, стояли віконниці на всіх вікнах, двері в кімнатах, замуровані всі дірки в стінах і підлозі, дроїди дофарбовували перероблені ділянки. Зручна річ цей пінобетон, у звичайному стані міцна стіна, а з додаванням розпушувача, у спеціальній формі, можна зліпити будь-яку конструкцію, хай то двері або віконниці, швидко сохне і злипається з усім, що в нього не кинь. Тут я так зрозумів основним компонентом до нього був пісок із бухти. Ой м'ясо горить. Щось я вчора хотів зробити. Кристали, треба перевірити, побачимо, що тут. Встановив у зчитувач, не щастить, запис життя на базі переселенця, скину ШІ на базі. На запах смаженого м'яса виповз Філ.

— Доброго ранку Мік.

— Привіт, сідай, бери м'яса. І можеш на ти.

— Дякую. - він узяв шматочок на тарілку і жадібно вгризся в соковите м'ясо, а від грибочків він взагалі був у захваті. Потрібно ще, мабуть, поставити на вогонь. Голодні переселенці знищують стратегічний запас.

— Смачно?

— Я такого ніколи не їв. - сказав він з повним ротом.

— Мій персональний рецепт. Як відпочивалося?

— Я ніби відпочивав тиждень, ніколи так добре не було, єдине їсти дуже хочеться.

— Та бачу, їси ти з таким апетитом, що усе з'їж і мені не дістанеться.

— Вибачте. - зніяковів він.

— Їж, не соромся, в мене ще м'ясо. А ось гриби на тебе не розраховувалися так що навпіл, але на базі у мене ще є. – хлопець одразу нагострив вуха, і я вирішив перекласти тему. 

— Ти сьогодні продовжуй чистити поверхи від сміття та розкажи звідки тут тварини чи павуки виходять, уночі були спроби підійти до форту, але їх знищила охоронна система.

— Так, тут є аномалія недалеко на півночі, звідти собаці подібні тварини вибираються, а павуки у найближчій печері живуть, в ущелині, де шахта.

— Тех поїдьмо на полювання, треба холодильник поповнити. Філу жити тут, а їжі мало. Скидаю координати з тваринами.

— За годину висунемося, я закінчу що почав.

— Зрозумів. Чекаю.

— Ти Філ працюй, а ми трохи проїдемося по окрузі. Потрібно почистити місцеву живність, бо тобі тут не буде спокою.

— Так. Добре. - відповів він все ще щось жуючи.

Я підвівся над брамою, вирішив подивитися в бінокль округу. Вночі до нас навідалися павуки, їхні тіла лежали купками з відривом приблизно п'ятдесят метрів від форту. Очевидно, прийшли на розвідку. Сонце вже піднялося над горизонтом і тільки в низинах був ще невеликий туман. Цікаво у них тут є пори року, може сніг випадає або тропічні дощі йдуть – спало на думку. Треба буде спитати.

Для подальшої вилазки необхідно підготуватися. Я перевірив гвинтівку та голкомет, потім запас до них. Все начебто нормально, потрібно ще перевірити вчорашні двері в бункері, відкрив їх хтось, чи ні, піду подивлюся. Спустився, це була кімната місцевого техніка, судячи з інструментів та пляшок. Він тут зберігав усі свої запаси, якоїсь рідини - чи то палива, чи то змащення, всі механізми прийшли в непридатність, все в іржі. Потрібно перебирати, залишимо це Філу, тут сьогодні вже можна було дихати, Тех знайшов вихід вентиляції та почистив її. Витяг з тріщини сумку з кристалами, вона була зліплена і вся в бруді, та тут не тільки кристали, тут і чіпи, і зброя, зверху подивлюсь, відмити треба. Я пройшовся до кінця приміщення, запасний вихід був завалений, та й добре, потім спробуємо відкопати. Піднявся на верх, Тех вже на мене чекав. За кілька хвилин виїхали до аномалії.

У низинах все ще стояв дрібний туман. Хоч тут усе й проглядалося, вирішили розвідати периметр, запустили розвідників, треба перевірити, що у східній стороні за пагорбами. Цікаво ж, у який світ веде ця аномалія, тут прямо від неї до селища йде протоптана доріжка, схоже часто виходять із неї тварини. Дорога до аномалії йшла рівно, поверх невеликого пагорба, вгору підійматися не треба. Тому йшли поволі на глайдерах, потихеньку оглядаючи місцевість з висоти. Ось серед низькорослих дерев з'явилася мембрана аномалії, розвідники показували відсутність тварин. Я пригальмував і відкрив камеру свого розвідника, щось не пам'ятаю таких аномалій, вона була червона. Не люблю незрозумілості й треба дізнатися, чому такий колір.

— Тех ти такий колір десь бачив?

— Попадалася мені в подорожах кілька разів, але в нас на базі документів про дослідження такої немає. Мало вивчена.

— Чекаємо, чи підемо подивимось на печери?

— Залиш свого розвідника, а самі поїдемо до печер, Філ говорив з цієї аномалії виходять після обіду.

Дорога до печер йшла у бік найближчої ущелини, приблизно за тисячу метрів від аномалії. Швидше за все, тут щось видобували, а прокладена дорога від селища підтверджувала це.

— Поїхали, побачимо. – і ми рушили до печер.

Подробиці рельєфу приховувала відстань та ранковий серпанок ущелини. Розвідники Теха і мій малий дрон з посиленою увагою нишпорили по ущелинах, згадуючи минулу зустріч з павуками та тваринами. Але все одно ми знову проморгали напад. Добре маскуються тварюки. Перші пучки павутиння дісталися Теху, але цього разу ми були озброєні серйознішою зброєю і тварюка не встигла пробігти й п'ять метрів як здохла. Ще три штуки ми зустріли на шляху до печер, але дрібних, вони теж вирушили на той світ. Сама печера це була покинута шахта з видобутку якоїсь руди, тут виднілися залишки лебідок і кинуті вагонетки. Наблизив вхід в шахту, він весь був у павутинні, павутиння висіла зі стелі, всюди був пил і запустіння. Очевидно, що люди давно не входили сюди.

— Як гадаєш якщо ми все підпалимо Тех, вона добре буде горіти. - запропонував я мережею.

— Небезпечно. А якщо вони звідти всі полізуть. І це може бути не один вихід.