Ендрю Нейдерман - Адвокат диявола

чудово розумію те, що ви кажете. Прочитані мною оповідки, життєві спостереження, історичні та філософські праці вже досить давно переконали мене в тому, що диявол відданий своїм послідовникам. Може, ви пам’ятаєте чудовий літературний твір про добро і зло «Втрачений рай» англійського поета Джона Мільтона?

— Джон Мільтон! Джон Мільтон!

Кевін випростався. На його обличчі з’явилась енергійна глибока усмішка. А тоді він відкинувся назад і розсміявся.

— Що тут смішного?

— Це він сміється, це його жарт «не для всіх», його власне нездорове почуття гумору. Отче Вінсенте, людину, на яку я працюю, звати Джон Мільтон.

— Справді? — в отця Вінсента пояснішали очі. — Ситуація стає цікавою. Видно, ви забули про той поетичний твір.

— Це, напевно, була одна з тих речей, яких я не вчив як слід у виші, купуючи для читання скорочені версії замість того, щоби прочитати саму книжку.

— Читається він нелегко… Латинізований синтаксис, безліч покликань на класику, метафори, створені з метафор, — продовжив він, розмахуючи правицею в повітрі, наче диригент оркестру. — Хай там як, за словами поета Джона Мільтона, диявол, Люцифер, після вигнання з Раю за те, що очолив повстання проти Бога, опиняється разом з послідовниками в пеклі й починає жаліти своїх послідовників. Мільтон описує його як класичного лідера, це очевидно. Він далекоглядний, харизматичний, вважає, що йому судилося керувати та опікуватися своїми послідовниками.

— Джон Мільтон опікується своїми молодшими партнерами, добре їх забезпечує: житло, гроші, медичне обслуговування…

— Так, так. Те, що ви мені розповідаєте, дуже, дуже цікаво. Він знає зло, що криється в людських серцях, передбачає його і, може, навіть заохочує, а тоді, як істинний лідер, не полишає своїх військ, підтримує й захищає.

— …Хоч який жахливий скоєно злочин, хоч якою винною може бути людина, — додав Кевін так, ніби вони з отцем Вінсентом разом розгадують велику таємницю.

Невисокий приємний старенький стиснув губи та зціпив руки за спиною.

— Цікаво. Проявляється в подобі юриста. Ну звісно. Стільки можливостей… — захитав він головою, а його обличчя пояснішало від захвату. — Я дещо зауважив, але мені знадобиться, щоб ви зауважили це самі. З часом…

— О ні, отче. Ви не розумієте. Я приїхав сьогодні сюди, тому що я в розпачі. Я дечого вам не сказав. Це стосується моєї дружини. Я вважаю, що вона у великій небезпеці й повинна зробити аборт, от тільки не знаю, як змусити її повірити в те, що ми кажемо.

— Аборт!

Кевін розповів те, що знав про смерть Ґлорії Джаффі та самогубство Річарда Джаффі, а тоді заходився описувати те, що спершу вважав дивними еротичними снами. Він повторив застереження Гелен Сколфілд щодо Міріам, а закінчив тим, як Міріам повідомила про свою вагітність.

— Щойно вона мені про це сказала, я зрозумів, що маю негайно з вами побачитися.

— Діти диявола, — промовив отець Вінсент, швидко сівши знову, наче вага цих відомостей була для нього завеликою. — Вони повністю його, породження його сутності. Діти без совісті, здатні уявити собі більше зло, ніж звичайні люди… Гітлери, Сталіни, Джеки-Різники, невідомо хто ще…

— Розумні діти, — зауважив Кевін, відчуваючи необхідність докластися до сценарію, який уявляв собі отець Вінсент. — Метикуваті, хитромудрі люди, які працюють усередині системи, виконуючи накази диявола.

— Так, — у отця Вінсента спалахнули очі: він зрозумів. — Не лише юристи, а й політики, лікарі, вчителі, саме так, як ви припускаєте: усі, хто працює всередині системи, оскверняючи людські душі й борючись із самим Богом.

Кевін глибоко вдихнув і відкинувся назад. Чи справді він може викрити найбільшу змову в історії? Хто він такий, щоб йому випало побороти самого диявола і стати захисником Бога? І все ж треба було подумати про Міріам. Заради її захисту він готовий битися з чортами й демонами, подумалося йому, особливо зважаючи на те, що це він привіз її в це… це пекло на землі, як і Річард Джаффі — свою дружину. От тільки він не обиратиме самогубство. Гелен Сколфілд сказала йому, що в Джаффі було два варіанти. Що ж, насправді їх три: приєднатися до Мільтона, вчинити самогубство або знищити його. Міріам у безпосередній небезпеці, а тому це вкрай важливо.

— Можливо, ваша аналогія між слабкостями фізичного тіла і слабкостями душі ближча, ніж ви думаєте, — промовив Кевін і пояснив, що на Міріам регулярно з’являються чорно-сині мітки. — Я казав їй, що це може бути дефіцитом якихось поживних речовин.

— Зло черпає з добра, живиться ним. Можливо, саме тому лихе дитя врешті-решт позбавляє життя свою матір.

— Так я й подумав, — сказав Кевін, радий тому, що отець Вінсент так швидко дійшов того ж висновку, і спитав майже пошепки: — Що я можу зробити?

— Я не сумніваюся ні в чому з того, що ви мені сказали, з того, що ви бачили й чули, з того, що ви відчували, а якщо те, що ви мені кажете, правда, то є лише один план дій, — промовив отець Вінсент і закивав своїм словам так, наче передусім переконував самого себе. — Лише один план дій: ми маємо знищити диявола в обраному ним тілі. Спершу ви маєте провести два додаткових випробування, щоб пересвідчитися в тому, що Люцифер справді поруч із вами.

Він підвівся, пішов до своїх книжкових полиць і витягнув стару Біблію в геть полинялій палітурці з брунатної шкіри. Утім, слово «Біблія» на ній залишалося надзвичайно яскравим, наче його підмалювали. Він приніс Біблію Кевінові, який поволі взяв її і став чекати на якесь пояснення.

— Диявол не може торкатися Святого Письма. Воно обпікає йому пальці. Божі слова обпалюють його забруднену душу. Він страхітливо витиме.

— Але він, знаючи це, нізащо її не торкнеться.

— Так. Я хочу, щоб ви передали оце Джонові Мільтону, але… — Він швидко оглянув кімнату, а тоді пішов до однієї з шаф і витягнув простий брунатний паперовий пакет. — Ось. Покладіть Біблію в цей пакет. Запропонуйте йому її в подарунок. Якщо він і справді диявол, то він, витягнувши її й побачивши, чого торкнувся, впустить її так, ніби заліз рукою аж у глибину полум’я, і завиє від болю.

— Ясно. — Кевін обережно поклав Біблію в паперовий пакет, поводячись із нею обачно, наче з вибухівкою. — А якщо він зробить те, про що ви тільки-но сказали?

Отець Вінсент якусь мить подивився на нього, а тоді