Дар’я Дзвін - Ангельський вибір, Дар’я Дзвін

— Ні! — закричала я, вириваючи руку. — Відпусти! Що ти робиш?!

Сльози струмком текли по обличчю. Тепер самовладання покинуло мене, і я почала намагатися відбитися від нього ногами.

— Зауваж, я не збираюся розпорювати тобі вени, але якщо це станеться, то завдяки тобі.

Він повністю притиснувся до мене, блокуючи будь-які рухи ніг.

— Прошу, будь ласка, — благаюче прошепотіла я. Кіготь Ітана доторкнувся до внутрішньої частини долоні та завмер. Мені здалося, що мої слова зачепили його, але це було не так.

— Повір мені, Ангелятко, я теж не відчуваю особливої радості від того, що відбувається, хоча повинен. — Він демонстративно зітхнув. У ньому не було співчуття, лише роздратування. — У наших же інтересах закінчити все швидко, без зайвих слів, сліз і шмарклів. — Він скривився. — Ненавиджу це.

Хлопець стиснув щелепу, потім встромив кіготь у шкіру, роблячи невеликий надріз уздовж внутрішньої частини долоні. По руці пройшовся жар — пекучий біль пронизав її. Із мене вирвався зойк. Тепер моя червона кров заповнила чашу, змішуючись із темною і утворюючи бордову рідину. Я, як зачарована, дивилася, як червоні крапельки скочувалися по шкірі і падали з долоні в чашу. Вони були свідками того, що це не розіграш, не ідіотський жарт. Остання надія згасла, а реальність важким тягарем обвалилася на плечі. Я прикусила губу, зупиняючи схлип.

Це ж Ітан. Той, хто жартував з мене, ділився власними думками, допомагав мені. Цілував мене. Цю людину я хотіла зробити трішки щасливішою. Її годувала з власних рук. Із нею дуріла, забувши про всі проблеми. Із нею почувала себе повноцінною.

— Ти сатаніст? — приглушено запитала. — Чому саме я?