Каміла Дані - Шлюбна ніч, Каміла Дані

Збігаю на перший поверх. Кім стоїть біля каміна зі склянкою у руках. Підходжу швидким кроком, хапаю пляшку коньяку і з горла заливаю вогняну рідину в себе. Стаю біля Кілера і дивлюся на вогонь.

— Шефе, я знайшов дещо цікаве, хочеш глянути? — запитує Кім, не відриваючи погляду від язиків полум'я.

— Давай.

— Знайшов у кишені Кабана. Схоже, скоро буде війна, — простягає мені гаджет Кім. Розблоковую екран і читаю листування:

“Пацана завалити, бабу притягнути до мене, мені потрібна флешка. Спадкоємця не чіпай, він повинен здохнути тільки від моїх рук”.

— І хто цей милий співрозмовник? Сем? — припускаю, роблячи черговий ковток. Здається, перемир'я закінчено, скоро точно буде війна.

— Так, це він, але це тільки квіточки. Хвилин п'ятнадцять тому телефонувала розвідка. За останніми даними, Сем дуже тісно спілкується з Грифом.

— А що за флешка? — повертаюся до листування. Навіть не хочу думати про цих бандитів.

— Не знаю, треба у Ягоди запитати. Думаю, у неї щось є, але вона вдає, що не знає, або ж їй підкинули, що цілком можливо! — сумно усміхаючись, говорить Кім. Кімнату накриває тиша. Кожен думає про своє, по черзі роблячи ковтки чарівної рідини.

— Що думаєш робити? — випалюю питання.

— Поки що думаю, — без тіні сумніву відповідає Кілер. У мене оживає телефон, і я кидаю погляд на настінний годинник. Перша година ночі. Хто може так пізно телефонувати? Сподіваюся, що це не охорона сина. Швидко дістаю телефон і дивлюся на незнайомий номер.

— Так, — відповідаю.

— Запросиш на веселощі? — від цього баса я навіть випростався. Пхаю пляшку з коньяком Кіму і плюхаюсь у крісло.

— Ти якраз вчасно, Громе. Час повернути борг!

 

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно