Елевонда Евермонт -Еливедо - Пригоди Анджеліки і Аделі в Країні Квітів, Елевонда Евермонт -Еливедо

Я вперто дивилася їй в очі не видаючи жодного звуку, хоч у очах і застигло німе питання про те, як вона може бути настільки безжальною, щоб чинити таке з дитиною, якій всього лиш 14 років. Може вона божевільна садистка.

– Ой мене кличуть, – вона розсміялася, а потім мене пронизав ще один розряд.

– Не рипайся, якщо не хочеш, щоб тобі було боляче, – вона нахилилася ближче до мого обличчя і я відсахнулася від її жахливо приторних парфумів. 

Серйозно найгірший запах, який я коли небудь відчувала. 

– Щоб ти померла, – тихо прошипіла я з палаючим поглядом. 

І ще один, тепер сильніший. Кавалькада. Вона пішла, а я залишилася самотньо сидіти в камері. Сірі стіни, холодна підлога і стіна до якої мене прикули ланцюгами. Якби я тільки могла б від них звільнитися, болю більше не було б. Я почула чиїсь кроки.

Хто це – друг чи ворог? Порятунок чи мені приготували щось гірше?

Елевонда. Я захоплююся Анджелі з цього розділу, витерпіти такий сильний біль і навіть не закричати. 

А ще, починаючи з цього розділу на героїнь більше не чекає нічого хорошого.