Ана-Марія Еріш - Серце вовка, Ана-Марія Еріш

Коли я заспокоювала Каталіну, то сама не до кінця вірила в свої слова. Я знала, що вона не може повністю контролювати свою магію, і це мало би стати досить серйозною проблемою.

Однак колись я читала посібник чарівників, як тільки отримала силу дракона. Там розповідалося, що наша магія залежить від емоцій та віри в себе, і якщо ми себе налаштуємо, що все чудово вийде і сила буде слухатися нас, то саме так і станеться. І зараз я справді намагалася передати цей настрій Каталіні аби допомогти. Здавалося в мене вийшло, адже вона все ж зробила крок у будинок.

Проте далі сталося те, чого не очікував жоден з нас. Тільки подруга увійшла туди, як різко з-під землі виросли двері, що закрили нам прохід. Ні, це не могла бути пастка. Невже ми помилилися десь.

Томас та Ліам одразу ж кинулися намагатися відчинити двері, однак в них нічого не виходило. Ми спробували вдарити магією, артефактами, але все було марно. Це якесь древнє закляття, і ми не увійдемо в середину.

А це значить, що Каталіна та Адам опинилися там самі, і ми навіть не уявляємо які небезпеки чекають на них. Хоч в подруги і нестабільна магія, та хлопець ж найкращий студент Академії. Вони точно впораються. Принаймні я на це сподівалася.

- Ми не маємо зупинятися, - сказала я. - Треба потрапити в середину.

І я говорила абсолютно серйозно. Треба шукати інший вхід. Ми не можемо їх залишити самих...