Гюнтер Грасс - Бляшаний барабан

до нього, видко, таки дійшло, що вона мала на увазі, адже йтися могло лише про вугрів, і, як завжди, коли матуся кричала, нагадуючи про те, як я впав зі схотів, Мацерат не мовчав. Адже обоє добре знали свої ролі. Ян укидав репліки. Без нього театру не вийшло б. І нарешті дія друга: гуркає, відкриваючись, кришка піаніно, і без нот, із пам'яти, ноги на обох педалях, забігаючи вперед, відстаючи, збиваючись — мисливський хор із «Чарівного стрільця»: «Що порівнялося б на світі...» Але потім, саме коли лунає «Гей-гей-гей!», кришка піаніно з гуркотом падає, ноги спорскують з педалей, обертовий стільчик перекидається, матуся підступає ближче, ось вона вже в спальні, ще один погляд у дзеркальні стулки, і вона кидається — мені було добре видно в шпарину — впоперек на подружнє ліжко під синім балдахіном, ридає й заламує руки, заламує кожен пальчик, як ото робить покаянна Маґдалена на кольоровій репродукції в головах подружньої фортеці.

Досить довгенько я чую лише, як жалібно скиглить матуся, ледве чутно порипує ліжко та хтось глухо бурмотить у вітальні. Ян утамовує Мацерата. Мацерат просить Яна вгамувати матусю. Бурмотіння помалу стихає, Ян ступає до спальні. Дія третя: Ян стоїть біля ліжка, поглядаючи то на матусю, то на покаянну Маґдалену, потім обережно сідає край ліжка, гладить плечі й сідницю матусі, що лежить долілиць, заспокійливо щось каже по-кашубському й нарешті, позаяк слова не допомагають, запускає руку їй під спідницю, і вона перестає скиглити, а Ян відводить погляд від Маґдалени із заламаними пальцями... О, на це варто поглянути! Зробивши своє діло, Ян підводиться, витирає носовою хустиною пальці, а тоді гучно й уже не по-кашубському, щоб

зрозумів і Мацерат у вітальні чи на кухні, каже до матусі, наголошуючи на кожному слові:

— Ну, то ходімо вже, Аґнес, і забудьмо нарешті про це. Альфред уже давно виніс вугрів і викинув до клозету. Зараз ми добряче зріжемося в скат, може, навіть по чверть пфеніга, про мене, а коли все минеться й ми вгамуємось, Альфред насмажить нам картоплі з яєчнею й грибами.

Матуся, нічого не сказавши, випросталась, розгладила на ліжку жовту стьобану ковдру, перед дзеркальними дверцятами шафи поправила зачіску й услід за Яном пішла зі спальні. Я відвів око від шпарини й невдовзі по тому почув, як та трійця вже тасує карти. Матуся коротко й стримано хихикнула, Мацерат зрізав колоду, Ян роздав карти, і вони почали торгуватись. Мені здається, то Ян запропонував Мацератові замовляти гру. Але цей дійшов до двадцятьох трьох і спасував. Тоді матуся запропонувала Янові тридцять шість, після чого довелося спасувати й тому, і матуся розіграла ґранд, який мало не втратила. Другий кін на самій бубні виграв Ян — ті двоє не встигли й отямитись, а в третій партії матуся замовила чирву без прикупу й хоч і ледве-ледве, а проте викрутилась.

Я вже знав, що цей сімейний скат — його лише на кілька хвилин перервали, щоб перекусити смаженою картоплею з яєчнею та грибами, — затягнеться до пізньої ночи, і до подальших партій уже майже не прислухався, ба більше — навіть спробував повернутися думками до сестри Інґи та її білих халатиків, які навіювали сон. Але наступні візити до кабінету доктора Голаца радощів мені не додали. І не тільки через те, що зелений, синій, жовтий і чорний кольори раз по раз вдиралися в червоний колір червоного хреста на брошці, а й через те, що туди ж таки прохоплювалися й події того дня на молу: щоразу, коли відчинялися двері до кабінету доктора Голака й до сестри Інґи, переді мною поставав не чистенький і легенький сестринський халатик, ні — то під навігаційним знаком на молу в Нойварвасері вантажник розвантажував конячу голову, в якій кишіли вугрі і з якої стікала вода, а те, що здавалося білим, те, що мені хотілося бачити в сестри Інґи, — то були чаїні крила, які на мить облудно затуляли собою і стерво, і вугрів у тому стерві, поки знов розверзалася рана, тільки вона не кровоточила, і з неї не сочився червоний колір, навпаки, кінь був чорний, море — зелене, як пляшка, навантажений деревом «фін» додавав до загальної картини трохи іржі, а чайки — тільки не згадуйте мені більше про голубів — хмарою накрили жертву, й умочили крила, й підкинули одного вугра моїй сестріжалібниці Інзі, а вона того вугра й упіймала, вона поставилася до нього шанобливо й сама стала чайкою, прибрала подобу — ні-ні, не голуба, а коли вже Святого Духа, то однаково в подобі, яка тут має назву чайки, і хмарою спускається на м'ясо, і святкує Трійцю.

Я махнув на все рукою, махнув рукою того разу й на шафу, невдоволено розсунув зсередини дзеркальні стулки, вибрався з того одоробла, зазирнув у дзеркало й побачив, що не змінився, й усе ж таки зрадів: пані Катер килимів уже не вибивала. І хоч Страсна п'ятниця для Оскара вже завершилася, однак страждання його мали початись аж після Великодня.

Звуження від узголів'я до ніг

Та після цієї Страсної п'ятниці, що минула під знаком конячої голови з клубком вугрів у ній, після Великодня, який ми разом із Бронськими провели у сільському Бісау, в бабці й дядька Вінцента, страждання мали настати й у матусі, і зарадити їй не могла навіть привітна травнева погода.

То неправда, що Мацерат присилував матусю знов їсти рибу. Не минуло й двох тижнів після Великодня, як вона, не дбаючи вже про талію, з власної волі, охоплена просто-таки загадковою ненатлістю, вже поглинала стільки риби, що Мацерат сказав:

— Та не їж забагацько тої риби, так наче тебе силують.

Але матуся починала з того, що снідала сардинами в олії, години через дві, якщо в крамниці саме не було покупців, накидалася на диктову коробку з бонзакськими шпротами, на обід вимагала смажену камбалу або тріску в гірчичній підливі, а пополудні знов брала в руки консервного ножа: заливний вугор, оселедці мариновані, оселедці смажені, а коли Мацерат не хотів смажити чи варити рибу ще й на вечерю, вона не заводила зайвих балачок, не влаштовувала сварки, а мовчки підводилася з-за столу й поверталася з крамниці зі шматком вудженого вугра, після чого в нас пропадав будь-який апетит, бо вона ножем зішкрібала з вугра весь жир — зверху і зсередини, та й узагалі їла тепер рибу лише ножем. За день матуся по кілька разів блювала. Стривожений Мацерат безпорадно