Іен Меттью Морріс - Чому Захід панує - натепер

та вдосконалили. Археологи знайшли в Аньяні понад 200 000 оракульних кісток. Провідний західний дослідник написів Девід Кейтлі вважає, що їх було від двох до чотирьох мільйонів, на що пішло сто тисяч черепах та рогатих тварин. До ритуалів входила також пиятика, мабуть, заради того, аби ввести короля та віщунів у стан свідомости, належний під час спілкування з духами.

Королі Шан намагалися підтримувати з духами добрі стосунки й відзначали перехід своїх попередників до світу предків пишними похоронами. Знайдено вісім королівських поховань, усіх королів від 1300 до 1076 року до н. е., та незавершене дев'яте, для Ді Синя, що був на троні, коли 1046 року династія впала. Всі поховання пограбовано, але цвинтарі все одно величезні — не так через кілька тисяч тонн землі, перекиданих заради кожного поховання (за єгипетськими стандартами це дрібниця), як через справжню специфіку похоронів Шан: жорстокість.

Стародавня китайська література згадує людей, що на похоронах зверхників "йдуть слідом у смерть", однак розкопувані Аньяну жодним чином не були готові до того, що знайшли. Поховання 1001, можливо, місце спочинку By Діна, містило близько двохсот трупів: 9 на дні шахти, кожен у власній заглибині з мертвим псом та навмисне поламаним бронзовим лезом; ще 11 на карнизі навколо шахти; від 73 до 136 (важко сказати, бо тіла порубано на частини) розсіяно на схилах навколо поховання; і ще 80 на поверхні біля могили. Навколо поховань знайдено близько п'яти тисяч заглибин із жертвами, в кожній по кілька вбитих людей (здебільшого чоловіків, у декого суглоби спотворені від тяжкої фізичної праці) та тварин (від птахів до слонів). Приречені люди не йшли з життя спокійно. У декого відрубано голову, у інших відтято кінцівки, ще інших розрубано навпіл в попереку. Деяких людей зв'язано й скривлено; їх, напевне, поховали живими.

Числа приголомшливі. Оракульні кістки згадують 13 052 ритуальних убивств, і якщо Кейтлі правий, що знайдено лише 5-10 відсотків написів, то загалом могли загинути чверть мільйона людей. У середньому це четверо чи п'ятеро на день, щодня, протягом 150 років. Насправді їх скупчено навколо великих похоронів у великих оргіях рубання сокирами, криків та вмирання, коли цвинтарі буквально стікали кров'ю. Десь на три тисячі років пізніше ацтекські королі в Мексиці навмисне вели війни заради бранців, що їх згодовували своєму кровожерному богові Кецалькоатлю. Можливо, Шан робили те саме для своїх предків. Особливо вони воювали проти народу, що його називали цян — у списках жертв на оракульних кістках перелічено понад сім тисяч людей цього народу.

By Дін та його колеги, подібно до королів Заходу, розмовляли з духами на тому світі й водночас творили смерть у цьому. Саме поєднання обожнювання та війни робило їх королями, і похорон, що перетворював королів на предків, був сповнений символіки смерти. Навіть після пограбунку поховання 1004 (можливо, короля Лінь Синя, що помер близько 1160 року до н. е.) містило 731 наконечника до списа, 69 сокир та 141 шолом; а коли By Дін розмовляв безпосередньо з високим богом Ді, це було зазвичай про війну. Напис на доволі типовій оракульній кістці: "Зробивши тріщину на сорок перший день, Чжен провістив: "Якщо ми нападемо на Мафан, Ді надасть нам допомогу"[109].

За західними стандартами, армії Шан були невеликі. Найбільша з армій, згаданих на оракульних кістках, мала десять тисяч людей, це третина армії Рамзеса в Кадеші. Назви місць у написах також наводять на думку, що By Дін безпосередньо врядував на досить малому відтинку Хуанхе та в кількох віддалених колоніях, як-от у Паньлунчені. Очевидно, що він керував не об'єднаною, податкоплатною, бюрократично організованою державою типу Єгиптау, а незгуртованою групою союзників, що платили до Аньяну данину — худобу, білих коней, кістки та панцери на потреби віщування і навіть людей на жертви.

У викладі Сима Цяня, історика з першого сторіччя до н. е., що перелічив усіх королів Шан, давня китайська історія видається простою. Після мудрих королів (найбільшим з них був Юй, копач канав) були Ся, потім Шан, а потім Чжоу (три династії проекту Хронологія трьох династій). Відтоді Китай розвивався й не відбувалося нічого, вартого згадки. Проте археологія, засвідчивши, що Ерлітоу та Аньян були в своєму часі незрівнянні, водночас показала, що Сима Цянь надто спростив свою оповідь. Подібно до єгиптян та вавилонців, Ся та Шан мали справу з десятками сусідніх держав.

Археологи лише починають діставати з землі виразні залишки цих інших держав, особливо в південному та східному Китаї. Зовсім недавно, до 1986 року, ми дуже мало знали про багате королівство, що близько 1200 року до н. е. квітло далеко вгорі уздовж ріки Янцзи, в Сичуані. Але потім археологи знайшли дві ями, заповнені скарбами з Саньсиндую. Там були десятки бронзових дзвонів, дві шестифутові статуї чоловіків в коронах з величезними пильними очима, майстерно оброблені бронзові "дерева духів" вдвічі більшого розміру з витонченими металевими фруктами, листям та птахами на гілках. Розкопувані наштовхнулися на загублене королівство, а 2001 року виявили поблизу Цзиньша головне місто. За деякими оцінками, половину всіх будинків та магістралей у світі у 2010-х та 2020-х роках буде будувати Китай, отже, неможливо передбачити, якою буде наступна знахідка рятувальної команди археологів, що поспішають бути на крок попереду екскаваторів-переслідувачів.

Нам легко вважати хетів, асирійців та єгиптян окремими народами, бо їхні давні тексти відбивають різні мови й ми звикли до того, що Захід поділений на багато національних держав. Однак на Сході оповідь Сима Цяня про те, що китайці почалися від Ся й поширилися в усі боки, створює спокусу уявити ці ранні держави, що тепер лежать всередині однієї сучасної нації, як такі, що "завжди" були китайськими. В реальності давні Схід та Захід становили, мабуть, доволі подібні мережі держав-суперників, що мали деякі спільні та деякі відмінні вірування, практики та культурні форми. Вони торгували, воювали, змагалися та поширювалися. Із накопичуванням свідчень процеси зростання суспільного розвитку на давніх Сході та Заході видаються дедалі подібнішими. Можливо, колись в Аньяні був дерев'яний зал з листами на шовку та бамбуку, подібними до глиняних табличок з написами в Амарні в Єгипті, що містять дипломатичне листування з чужоземними володарями, що говорили незнайомими мовами. Король Цзиньша міг називати By Діна своїм "братом", коли вони вирішували, чи поводитися з володарями Шаньдуна, як з рівними. Можливо, By Дін навіть відряджав якусь довірливу принцесу Шан як наречену до кишенькового двору на Янцзи, де вона мала знемагати від спеки та народжувати дітей далеко від родини й тих, кого любила. Ми ніколи