Максим Яковлев - Теорії змов. Як, Максим Яковлев

навіть якщо це був своєрідний гумор, не всі сприймали його як дотепний жарт, а брали його на віру. За деякими джерелами, за менше як десять років у першій половині ХVII cт. у німецькомовних землях було видано близько 200 творів, підписаних «R. C.». Дослідники сучасного масонства пишуть, що особливо в царині ритуалістики, у захопленні духовною алхімією, у поширенні містичних настроїв серед масонів, у бажанні вивчати кабалу та інші окультні вчення «винне» насамперед розенкрейцерство. Мартінес де Паскуаллі у Франції близько 1740 р. розробив систему містичного та езотеричного масонства, в якій дослідники простежують вплив і розвиток ідей містичних напрямів християнства загалом і розенкрейцерства зокрема. З одного боку, можна припустити, що масони з групи людей, що цікавилися суспільними і духовними питаннями, почали перетворюватися на якісь секти, зайняті невідомо чим, однак, з іншого боку, саме це і виправдовує плітки про їхню закритість. Якщо люди й справді вірили в якусь єгипетську мудрість чи магічну силу цифр, то чи стали б вони обговорювати це поза колом однодумців, перед широким загалом? Як каже одна майже масонська мудрість: масонство — це не таємна організація, це організація зі своїми таємницями. Як на мене, питання і теми, які цікавили різні напрями пізнішого масонства, що піддався впливу різноманітних груп і рухів у Європі та Північній Америці, почасти пояснюють відстороненість масонів від широкого загалу. Звісно, ніхто не буде заперечувати і соціальний компонент масонства — у певних колах бути членом масонської ложі вважається або престижним, або прикольним. Саме «приколами» можна пояснити наявність такої кількості абсолютно відкритих і навіть демонстративних масонських лож у США, які радше подібні на церкви харизматичного напряму християнства, ніж на таємні організації, родом із хрестових походів.

Завдяки масовій культурі, а в останні десятиліття ще й творчості Дена Брауна, посилився інтерес і до ілюмінатів. Батько-засновник цього руху Адам Вайсгаупт був людиною ексцентричною, навіть скандальною, мав пристрасть до інтриг. Роб Бразертон, з посиланням на історика Джона Робертса пише, що після вступу до масонської ложі 1774 р. він швидко розчаровується в масонстві, яке видалося йому недостатньо таємним, недостатньо політично ангажованим, але вимагало високих членських внесків. Інші джерела кажуть про те, що членом масонської ложі в Мюнхені він став лише 1777 р. 273 Однак усі погоджуються, що 1 травня 1776 р. він зібрав своє таємне товариство, запросивши на зустріч кількох студентів, що було, мабуть, не складно для професора права в Інґольштадтському університеті, а вже за п’ять років в його ордені ілюмінатів було близько трьох сотень людей. Початково група називалася Bund der Perfektibilisten [дата звернення: 05.10.2022] — «союз здатних до покращення», і є версії, що спочатку це був студентський гурток, з якого пізніше виріс цілий орден, до чого його засновник доклав багато зусиль. Вайсгаупт розробив складну систему рангів, загадкових слів та обрядів, він навмисно створював навколо свого ордену особливу ауру таємничості 274. Як і в масонських ложах, ілюмінати мали свої потаємні імена — приміром, сам Вайсгаупт був відомий «серед своїх», як Спартак. Цілі руху з самого початку лежали в політичній площині, тому, коли конфлікти в ордені стали неминучими, відбувся витік інформації. У 1784 р. баварський уряд заборонив таємні товариства, тож Вайсгаупт більше не збирав своїх послідовників, а за рік після особистої зустрічі з курфюрстом Баварії, який потім окремим наказом заборонив у Баварії діяльність саме ілюмінатів, Вайсгаупт втратив кафедру в Інґольштадті й був змушений тікати спочатку в Реґенсбурґ, а звідти до Ґоти, де його прихистив герцог Ернст ІІ Саксен-Ґота-Альтенбурзький.

У 1790 р. Адам Вайсгаупт написав, що однією з причин створення ордену ілюмінатів [дата звернення: 05.10.2022] було його невдоволення поширенням містики і спіритуалізму (особливо він згадував духовну алхімію) серед масонів, до яких він прагнув долучитися заради благої цілі покращити людську спільноту. Його погляди справді були більше політичними і саме політика — в широкому розумінні цього слова, включно з новою ідеологією, що зароджувалася і розвивалася тоді в Європі — була в центрі його уваги. Виходить, що він створив організацію для себе і під себе, що вочевидь коштувало йому місця в університеті, але в Ґоті він активно писав, зокрема створив історію переслідування ілюмінатів у Баварії. Чи справді його організація була такою потужною, що перелякала владу Баварії, однозначно сказати важко, однак дослідники схиляються до думки, що серйозної загрози «тусовка» Вайсгаупта, до якої він активно переманював масонів, не становила. 1808 р. Адама Вайсгаупта [дата звернення: 05.10.2022] обрали членом Баварської академії наук, багато членів якої поділяли, як пише німецькомовна вікіпедія, його «радикально-просвітницький дух».

Справді переламним у ставленні до масонів та всіх інших таємних товариств стала Французька революція — справжнє потрясіння небачених досі масштабів для всієї Європи. Повалення монархії справді було радикальною зміною суспільно-політичного ладу великої європейської держави, тож майже одразу виникли теорії змови про підступний план масонів, ілюмінатів та взагалі «шкідливе просвітництво» як таке. З відомих творів на цю тему дослідники зазвичай указують на праці 1797 р. француза-єзуїта Оґюстена Баррюеля, автора «Мемуари, що ілюструють історію якобінства» (Mémoires pour servir à l’histoire du jacobinisme) та шотландця, професора Единбурзького університету Джона Робісона, який написав «Докази змови проти всіх релігій та урядів Європи, яка здійснюється на таємних зустрічах франкмасонів, ілюмінатів та товариств читання. Зібрані з достовірних джерел» (Proofs of a Conspiracy against all the Religions and Governments of Europe, carried on in the secret meetings of Freemasons, Illuminati and Reading Societies). Баррюель ще до виходу томів мемуарів став відомим завдяки полемічним працям, у яких гостро критикував філософію Просвітництва, тому лиходіями, які спланували і втілили в життя всі жахи Французької революції, він вважав філософів Просвітництва, масонів та якобінців. Робісон вважав, що революції спланували та здійснили ілюмінати, і це був їхній перший крок до світового панування. Слід зауважити, що групу ілюмінатів, яку створив Адам Вайсгаупт, дослідники називають баварськими ілюмінатами, бо пізніше ілюмінатами називали і до цього часу називають багато інших груп чи окремих персоналій.

Разом з подіями Французької революції в черговий раз актуалізувався і традиційний для багатьох антиєвропейських суспільств антисемітизм у вигляді обвинувачень євреїв у поваленні усталених порядків не лише у Франції, але й в інших країнах. Чудернацьке переплетення боротьби з ілюмінатами та антисемітизму можна побачити в тому, що, на