Олександра Малінкова - Під одним дахом з Рудою, Олександра Малінкова

     Як швидко минається туга по нерозділеному неземному коханню. Як гірко спостерігати за цим лицемірством.

- Пообіцяй, що не скажеш! - Доколупувала Лєра.

     Маша навіть позадкувала під натиском подруги.

- Добре! Добре! Я й не збиралася нікому нічого розповідати.

      Валерія дістала патчі з холодильника й почала тулити їх під очі. 

- Що? - З викликом запитала, вловивши на собі погляд Марії. - Я тепер дівчина вільна, маю виглядати на всі сто. 

- Бачу тобі вже ліпше! - Підсумувала Маша. - Мушу вже бігти. 

      Треба й дійсно тікати доки розпалена уява Лєри не видала ще якусь нісенітницю в домішку з краплиною правди. Наче думки подруги прочитала Марія, та вчасно забратися з помешкання ще не встигла, як їй видали черговий шедевр. 

- А ти знаєш, що Віка зараз у Польщі?

- Ні! - чесно зізналася.

- Дійсно! Я й забула, що твій контакт вона заблокувала теж. - Їдко додала, навіть не моргнувши, при цьому продовжила фарбувати очі тушшю. 

- Твоя б мати добряче здивувалася! Наша дорогенька “безталанниця” Вікуся навчається в престижній академії Варшави. Її батько прохопився моїй мамі.

- Рада за неї! - Без єдиної краплини заздрощів відповіла Марія. 

- Ти так щіро це говориш! Навіть я повірила! 

- А чому має бути інакше? Ми з нею порозумілися! Ділити нам немає чого! 

- Чи кого! Це ж вона свого часу відбила в тебе Бодьку. - Зловтішно додала Валерія.

- Не плутай нічого Лєро, він ніколи і не був моїм. 

- Та ладно! Зізнайся, він тобі добряче подобався. - Не вгамовувалася подруга.

- Було певне захоплення, не заперечую. І навіть поцілунок був.

- От бачиш! - Вигукнула Валерія й задоволено сплеснула долонями, наче їй зараз повідали страшенну таємницю. 

- Та хімії між нами не відбулося. - Марія відвернулася й поглянула у вікно. - Тож ми вдвох зрозуміли, що цікавіше лишатися просто друзями.

    Розчарована Лєра аж зубами скрипнула, подумавши, - “Друзями їм краще лишатися, бачили таке?”

- Він в нас крутий тепер. З квартирою! Дівчата напевно в чергу вишиковуються! Хоча спочатку слід вилікувати його від хвороби під назвою “Руда”! 

- А може він і сам не має бажання лікуватися? Бувають і такі хлопці, які закохуються всерйоз і надовго, а не шукають втіхи в чужих обіймах. 

- А що в тебе з Арсеном? - Зажадала нових подробиць Валерія. 

- Лєро, іншого разу, добре? Мені вже й справді час іти. - Зіскочила з теми Маша. Менше знає, міцніше спить…

      Подружка надула губки.

- Вибач! - Прошепотіла Марія, от же ж вміє вона маніпулювати нею. - Ти вже причепурилася, можливо тебе дужче втішить прогулянка по бутікам ніж моя присутність. 

- Сукню треба гарну купити! - Видала Валерія на мить замислившись. - Якщо Марк вирішив, що так легко від мене спекався, хай навіть не мріє.

      “Хто б сумнівався!”, - Маша гірко посміхнулася, та Лєра цього не помітила, бо саме була занурена у свої думки, як гарненько розвести “колишнього” на кругленьку суму. 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно