Джоан Роулінг - Гаррі Поттер і фiлософський камiнь

class="p1">але ні карлик, ні гігант не містять трунки грізні.

І по-четверте: другі скраю - однакові на смак,

хоч зовні близнюками їх ти не назвеш ніяк.

Герміона полегшено зітхнула, і Гаррі здивовано побачив, що вона усміхається, хоча йому було аж ніяк не до сміху.

- Чудово! - сказала Герміона. - Це не чари, а логічна загадка. Безліч видатних чарівників не мали ні грама логіки і застрягли б тут навіки.

- Але таке може статися і з нами, хіба ні?

- Звичайно, ні! - заперечила Герміона. - Цей папір усе пояснює. Є сім пляшок: у трьох - отрута; у двох - вино; одна з них допоможе нам безпечно пройти через чорний вогонь, а друга - повернутися назад через пурпуровий.

- Але як нам дізнатися, з якої пити?

- Хвилиночку!

Герміона кілька разів перечитала папір. Тоді пройшлася вздовж ряду пляшок, бурмочучи щось собі під ніс і перераховуючи їх. Нарешті заплескала в долоні.

- Все ясно! - повідомила вона. - Найменша пляшечка проведе нас крізь чорне полум'я - до каменя.

Гаррі глянув на крихітну пляшчинку.

- Там вистачить тільки одному з нас, - сказав він. - Один ковток або й менше.

Гаррі й Герміона подивилися одне на одного.

- Яка з них допоможе вернутися крізь пурпуровий вогонь?

Герміона показала на заокруглену пляшку з правого кінця.

- Випий її! - сказав Гаррі. - І не переч. Далі вернешся до Рона і візьмете дві мітли в кімнаті з летючими ключами. На мітлах ви зможете вибратися через люк і пролетіти мимо Флафі. Прямуйте відразу до соварні й відішліть Гедвіґу до Дамблдора, бо він нам потрібен. Якийсь час я спробую втримати Снейпа, але, мабуть, ненадовго...

- Гаррі, а що як з ним Відомо-Хто?

- Ну... Одного разу мені вже пощастило, правда? - сказав Гаррі, показуючи на шрам. - Може, знову пощастить.

Герміонині вуста затремтіли й вона раптом кинулася до Гаррі, обхопивши його обома руками.

- Герміоно!

- Гаррі, ти - видатний чарівник, пам'ятай про це!

- Я?.. Я гірший від тебе! - збентежено відповів Гаррі, коли Герміона розімкнула свої обійми.

- Що там я? - заперечила Герміона. - Книжки! Розум! Є важливіші речі - дружба, відвага, і... ой, Гаррі, бережи себе!

- Пий перша, - сказав Гаррі. - Ти впевнена, що все правильно розгадала, так?

- Абсолютно! - відповіла Герміона.

Вона добряче надсьорбнула з круглої пляшечки скраю і здригнулася.

- Це часом не отрута? - стурбовано запитав Гаррі.

- Ні. Просто воно холодне, як лід.

- Біжи швиденько, поки це діє!

- Щасти тобі! Бережися!..

- БІЖИ!!!

Герміона повернулася й рушила просто через пурпурове полум'я.

Гаррі глибоко вдихнув, узяв найменшу пляшечку і став обличчям до чорного вогню.

- Я йду! - вимовив він, одним ковтком спорожнивши пляшечку.

Його тіло й справді немов закрижаніло. Гаррі поклав пляшечку і рушив уперед. Він напружився й побачив, як чорні язики полум'я лижуть йому тіло, але нічого не відчував. Якусь мить він не бачив нічого, окрім темного вогню, - а тоді опинився по той бік, в останній кімнаті.

Там уже хтось був - але не Снейп. І навіть не Волдеморт.

- РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ -

Чоловік з двома обличчями

То був Квірел.

- Ви! - мало не задихнувся Гаррі.

Квірел усміхнувся. Його обличчя зовсім не смикалося.

- Саме так, - спокійно підтвердив він. - А я от думав, Поттере, чи ми зустрінемося тут?..

- А я думав... Снейп...

- Северус? - засміявся Квірел, і голос його не тремтів, як завжди, а був холодний і різкий. - Так, Северус має підозрілий вигляд, чи не правда? Дуже вигідно, щоб він скрізь шугав, немов пристаркуватий кажан. Хто тоді запідозрить у чомусь б-б-бідолашного з-заїку п-п-професора Квірела?

Гаррі не міг у це повірити. Цього не могло бути, не могло!

- Але Снейп намагався мене вбити!

- Ні-ні-ні-і! Це я хотів тебе вбити. Твоя приятелька міс Ґрейнджер випадково збила мене з ніг, коли бігла підпалювати мантію Снейпа на тому матчі з квідичу. Через неї я втратив з тобою візуальний контакт. Ще кілька секунд, і я б скинув тебе з мітли. Я це зробив би й раніше, якби Снейп не бурмотів контрзакляття, намагаючись тебе врятувати.

- Снейп намагався мене врятувати?

- Авжеж, - холодно підтвердив Квірел. - Чому, по-твоєму, він прагнув судити твій наступний матч? Бо хотів зашкодити мені зробити це знову. Сміх та й годі, йому не варто було так перейматися! Хіба я міг щось зробити, коли там сидів Дамблдор? Решта вчителів думали, що Снейп старався не дати Ґрифіндорові перемогти. Снейп став таким непопулярним... і все надаремно, бо сьогодні, нарешті, я тебе вб'ю!

Квірел клацнув пальцями. Просто в повітрі з'явилися мотузки, які щільно обплутали Гаррі.

- Поттере, ти занадто допитливий, щоб залишитися живим. Це ж ти тинявся по школі на Гелловін, і побачив, як я йшов, щоб глянути, хто там охороняє камінь.

- То це ви впустили троля?

- Аякже. Я маю до тролів певну слабкість. Ти, мабуть, бачив, що я зробив з тим, який був тут неподалік у кімнаті? На жаль, коли всі тоді побігли шукати троля, Снейп, який мене вже підозрював, подався просто на четвертий поверх, аби перешкодити мені, тож не тільки мій троль не зміг тебе вбити, а й той триголовий пес навіть не спромігся добряче покусати Снейпові ногу. Ну, а тепер, Поттере, зачекай хвильку. Мушу зазирнути в оце цікаве дзеркало.

Лише тоді Гаррі зауважив, що стоїть у Квірела за спиною. То було дзеркало Яцрес.

- Це дзеркало - ключ для здобуття каменя, - бурмотів Квірел, поплескуючи рукою по рамі. - Хто, крім Дамблдора, міг би таке вигадати... Але ж він у Лондоні, а коли вернеться, я вже буду далеко!

Гаррі не мав іншої ради, як безперервно розмовляти з Квірелом, і таким чином не давати йому зосередитися на дзеркалі.

- Я бачив вас зі Снейпом у лісі, - вирвалося в нього.

- Так, - ліниво підтвердив Квірел, обходячи дзеркало й зазираючи туди. - Снейп тоді ще чіплявся до мене і намагався вивідати, до чого я вже дійшов. Постійно мене підозрював. Старався залякати... Наче це було йому під силу: адже мене підтримував сам лорд Волдеморт!

Квірел вийшов з-за дзеркала й пожадливо втупився в нього.

- Я бачу камінь... Я вручаю його