Ренделі Фрейкс - Термінатор

деталі цього мотоцикла. Але він не просто поціновувач. Цю машину він обрав через її надійність, швидкість, витривалість, адже завдання, яке він мав виконати, потребувало саме цих якостей.

Незнайомець засунув ніж за халяву чобота і з силою Натиснув на педаль. Двигун відізвався глухим ревом, від якого завібрував металевий корпус. Незнайомець вдивлявся у туман, що швидко розсіювався. Але він не встиг цього зробити, бо на порог бару вигулькнув Ллойд з вінчестером 10-го калібру в руках. Він вистрелив у повітря, і луна пострілу заглушила рев мотора. Ллойд прицілився в спину незнайомця.

— Я не дозволю вкрасти чужого мотоцикла! Гей ти, сучий сину, облиш це, а то я продірявлю тобі шкуру!

Чоловік обернувся і байдуже подивився на Ллойда. За секунду двигун замовк. Незнайомець зіскочив із сидіння і попростував до власника ресторанчика. Ллойд закляк на місці, сповнений гніву й страху. Він не зводив погляду з незнайомця, який, не мигаючи, дивився в дуло гвинтівки. Витираючи піт, що заливав очі, Ллойд гарячковито розмірковував, чи варто холоднокровно вбивати людину через купу залізяччя, до того ж не власну. Звичайно, він не може дозволити, щоб цей хлопчина тероризував його клієнтів, та ще й цупив їхню власність. Це його територія. І кожен, хто переступить поріг його закладу, мусить про це пам’ятати. Інакше він втратить клієнтуру й піде на дно. Але з іншого боку…

Рука незнайомця смикнулась, мов кобра у стрибку, і наступної секунди вінчестер опинився в нього. Легкий, ледь уловимий, але дуже точний рух, і Ллойд уже під прицілом власної зброї. У нього відпала щелепа. Він уже уявив собі, що відчуває людина, якій пострілом упритул розтрощують черепа, коли незнайомець, так само міцно і впевнено тримаючи гвинтівку в одній руці, потягнувся іншою до Ллойда. Чорт забирай…

Незнайомець всього лише витяг великі темні окуляри з кишені Ллойдової сорочки, надів їх, круто розвернувся і пішов до мотоцикла. Завів його с ходу і рвонув з місця, розкидаючи на всі боки гравій.

Ллойд прихилився до одвірка, усе ще не вірячи, що лишився живий.

Дейн провів поглядом мотоцикл, що зникав у тумані, і подумав, що за один день двічі побував на волосину від смерті. Це був знак з неба. Не сходячи з місця, він зарікся ніколи в житті не думати про подружню зраду.

Містер Шорт був лише першою людиною серед безлічі жителів Землі, які ще нічого не підозрювали і життя яких випадково й безповоротно змінило пришестя другого термінатора.

Його мотоцикл тепер з ревінням мчав по шосе, що переходило у П’яту автостраду, яка вела до Лос-Анджелеса. Холодні, зеленкувато-бліді вогні вздовж узбіч автостради, схожі на спалахи трасуючих снарядів, кидали відблиски на мотоцикл, що скаженіло мчав уперед, та на темні окуляри, які прикривали обличчя мотоцикліста.

Лос-Анджелес, Каліфорнія, 4.58 ранку

У густій тіні під мостом Шостої авеню на пописаних усілякою всячиною мурах хтось вивів фарбою маленькі акуратні літери: «Історія померла». Пророкування, можна сказати, видатне, враховуючи всі ті дива, які щойно почали відбуватися в довкіллі. Ці написи, зроблені такою ж фарбою, з’явилися у кількох місцях за містом. Наприклад, на східній околиці Лос-Анджелеса, біля стадіону Доджер, на стінах, що оточували обсерваторію Гриффіта, і ще на вершинах Голівудських пагорбів.

Ніхто не звернув уваги на це гасло.

У Лос-Анджелесі завжди вистачало віщунів, які пророкували різноманітні варіанти кінця світу, як природні, так і спровоковані самими людьми. Усі ці нісенітниці, разом із пальмами а смогом, були частиною місцевої екзотики. Лише той, хто розписав цілісіньке місто цими словами, знав, що вони означають. Боже, несвідомо, але знав.

Поліціянт Джо Остін, Щасливчик Джо, який їхав попід мостом зі швидкістю десять миль на годину, патрулюючи безлюдну улицю, однозначно нічого такого не знав і знати не бажав. Увагу офіцера було прикуто до тіней, що промайнули у світлі фар гаго машини і перескочили через іржаву металеву огорожу перед будівлею з написами. Він ненавидів патрулювати цей район наодинці. Але на сьогоднішній перекличці з’ясувалось, що його напарник зліг з харчовим отруєнням, а шукати заміну було запізно. Нещодавно тут посилилася активність банди «Байт Фенз». Вчора, на ранковому сеансі кіно, просто неба, було поранено чотирнадцятирічну дівчинку та її чотирирічного братика. Поліція розшукувала кількох злочинців, підозрюваних у нападі. Ці хлопці озброєні до зубів — набагато краще за поліціянтів, це вже напевне, і зовсім не жадають провести кілька років у тюрмі. Тому цієї ночі Остінові було не до роздумів над долею людства.

У поліціянтові зростав страх. Однак, схоже, йому й на думку не спадало, чого слід стерегтися. Зовсім не зустрічі з місцевим головорізом. Той, хто становив для нього загрозу, народився не від жінки. Він з’явився на світ у вихорі блискавок і був викинутий у життя миттєвим поєднанням двох часових зон, які помінялися місцями у безкінечному потоці часу.

За кілька ярдів поміж будинками спалахнула біло-блакитна блискавка. Остін додав швидкості. Він усе одно не встигне під’їхати вчасно, щоб помітити світляну кулю, що зависла у кількох футах над землею.

Від поверхні кулі відходили потоки енергії, які розповзалися догори й донизу стінами будівель. Сміття вихорем злітало вгору, виробляючи всілякі антраша, то зникаючи, то з’являючись у мерехтінні світла. Пожежна драбина й залізний майданчик запасного виходу відсвічували багряно-червоним, немовби вони раптом розпеклися від влучання блискавок, що танцювали навколо. Почулося тріскотіння, і настала темрява — хоч в око стрель. Потім — яскравий спалах. Остін вичортувався і різко натиснув на гальма, зупинивши машину саме на межі електромагнітної аномалії. Якби він проїхав ще декілька футів, згасли б фари і заглухнув би двигун. Поліціянт, як зачарований, дивився на дивовижне мерехтіння, що витанцьовувало на стінах. Спалахи швидко згасали.

Коли офіцер вийшов з машини, усе вже заспокоїлося, тільки звідкись доносилося виття безпритульного собаки. Поліціянт глибоко вдихнув. Озон.

Серце вискакувало Остінові з грудей, немовби він пробіг цілісіньку. милю. Нізащо не піде він до цього темного провулку сам! Щоправда, на ньому однострій, до того ж він досвідчений професіонал. Він має «беретту», 9-міліметровий пістолет з п’ятнадцятьма набоями. А що як замкнуло трансформатор? Може виникнути пожежа. Остін зробив ще подих, клянучи цю ніч, і зробив крок у тінь поміж двома будівлями.

Напружено вдивлявся в темряву, намагаючись розгледіти хоча б щось. Ліхтарі не горіли — чи то їх повимикали, чи то сталося замикання — кат його знає, що тут зараз сталося. Над головою нависала бетонна громада мосту Шостої авеню. Офіцер ішов під мостом, прямуючи до глухого кута за металевим парканом. Там, за цим парканом, були