Andriana - Той, кого я чекаю, Andriana

Розділ 43: "Гірка правда"

Тео не міг повірити своїм вухам. Спочатку це здавалося лише поганим жартом, але коли слова, які він почув, почали набувати сенсу, він зрозумів, що це не просто випадковість. Це була реальність, з якою він мусив змиритися. Тео дізнався правду — правда, яка перевернула його світ.

Загроза, яку він відчував від початку, ніколи не була випадковістю. Він знав, що під час всіх цих подій щось не зовсім сходилося, але навіть не підозрював, що всі нитки ведуть до його власних батьків.

Тео намагається стримати свої емоції, коли дізнається від одного з друзів про все, що сталося. Він довго мовчав, не вірячи, що його сім’я могла бути причетною до таких темних справ. Але доказів було достатньо. Зоріан, з яким він говорив на цей рахунок, не міг більше мовчати.

— Ти маєш знати правду, Тео. Це твої батьки, — сказав Зоріан, дивлячись в очі Тео. — Вони були тими, хто стояв за всім цим. Вони були тим, хто відправив Лілі на цей шлях.

Тео не міг зрозуміти, що відбувається. Це було неможливо. Його батьки, яких він так любив і шанував, не могли бути причетними до таких злочинних схем. Але доказів було багато, і кожна ланка у цій темній справі з’єднувалася в єдину картину.

— Я сам не повірив спочатку, — продовжив Зоріан, — але коли я почав копати, все стало зрозуміло. Вони давно мали план. Вони знали, хто ти, і чому Лілі потрібна була ця помста. Ти навіть не уявляєш, як глибоко вони в це занурені. Вони використовували Лілі, щоб помститися, використовуючи тебе як інструмент у своїх іграх.

Тео відчув, як серце стискається від болю і здивування. Його батьки, які завжди були для нього авторитетами, підтримували цей весь брудний план, навіть не думаючи про наслідки для нього та інших людей. Вони навіть не подумали, що це може призвести до катастрофи.

Тео стояв в тиші, намагаючись осмислити те, що він тільки-но дізнався. Кожна частина його свідомості бунтувала проти цієї ідеї. Як батьки могли зробити таке? Чому вони не звернулися до нього? Чому не звернулися за допомогою, а вирішили взяти на себе таку велику відповідальність?

Зоріан помітив, як Тео поблід. Він намагався зрозуміти, як важко це для нього, але йому довелося сказати ще одну жахливу правду:

— Вони не просто були в курсі. Вони організували все. Вони підштовхнули Лілі до викрадення Елісон. Це була їхня стратегія — зробити так, щоб ти, Тео, потрапив в ситуацію, з якої не було виходу. Вони думали, що таким чином зможуть керувати тобою, підштовхнувши тебе до своїх цілей.

Тео відчув, як всі його почуття зіткнулися в одну масу. Несправедливість, зрада, біль. В його голові пролітали думки: "Як вони могли? Це просто неможливо!" Тепер, коли всі шматки пазлу почали складатися, він зрозумів, що все, що він знав про своїх батьків, було лише ілюзією.

З іншого боку, він розумів, що, незважаючи на всю цю жахливу правду, він не може дозволити собі зламатися. У нього є Елісон. Вона завжди була його опорою, і тепер більше ніж будь-коли він мусить бути її опорою. Його серце розривалося від того, що сталося, але він не міг дозволити, щоб його сімейна трагедія перекреслила його майбутнє. І майбутнє з Елісон.

Але питання, що все ще залишалося без відповіді, мучило Тео: що тепер робити? Як діяти з цією інформацією? Чи має сенс розповідати Елісон правду про його батьків? Як пояснити їй, чому все сталося саме так? Це була велика емоційна буря, і Тео відчував, що йому необхідно знайти спосіб із цим впоратися.

На наступний день, коли Тео наважився поговорити з Елісон про те, що сталося, він побачив в її очах сум і розгубленість. Вона вже знала частину правди, але все було набагато гірше, ніж вона могла уявити. В її очах була біль, але також і розуміння — як важко це прийняти. І саме вона стала тією, хто підтримав Тео в цей найтемніший момент його життя.

— Ми все з’ясуємо, — сказала вона, беручи його за руку, — разом.

Тео зрозумів, що він не один. Незважаючи на все, що сталося, він відчував, що з нею все буде по-іншому. Вони разом здолають і це.

Тео стояв поруч з Елісон, його серце билося так швидко, що він майже не міг повірити в те, що відбувається. Вони пережили стільки разом, пройшли через всі труднощі, і ось тепер стояли тут, одне біля одного. Він дивився на неї, і її погляд, наповнений розумінням і підтримкою, давав йому сили.

Елісон, хоч і пережила стільки болю, завжди була для нього найбільшим притулком. Її очі, наповнені добротою і теплом, змусили його забути про всі негаразди світу. Її руки, які він тримав у своїх, ніби передавали йому спокій і надію, що все буде добре, що вони зможуть подолати все, що б не сталося.

— Я не можу навіть описати, як сильно я тебе люблю, — сказав Тео, його голос трохи тремтів. Він намагався знайти правильні слова, але зрозумів, що жодні слова не можуть передати того, що він відчував.

Елісон посміхнулася йому, її губи злегка стиснулися в ніжній усмішці.

— Я теж тебе люблю, Тео. І все, що ми пройшли, тільки зміцнило мої почуття. Ти був завжди поруч, навіть коли було найскладніше. Я ніколи не могла уявити, що знайду таку людину, як ти.

Тео трохи здригнувся, почувши ці слова. Він не міг уявити, як міг би жити без неї, без її підтримки, без її світла в темному світі. Вона була для нього не просто дівчиною, а справжнім другом, партнером і найкращим другом.

— Ти завжди була для мене найбільшим благословенням. Всі труднощі, що ми пережили, я пережив би безболісно, якщо б ти була поруч, — сказав він, підходячи ближче до неї.

Елісон зробила крок вперед, їхні обличчя були дуже близько. Тео відчував її подих, її тепло. Вона дивилася йому в очі, а він не міг відвести погляд. Здавалося, що весь світ навколо них зник, залишивши лише їх двох.

— Я хочу бути з тобою, Тео, — сказала вона тихо, її голос був повний довіри і ніжності.

Вони стояли так деякий час, ніби втрачаючи відчуття часу. Але все стало зрозуміло, коли їхні губи зустрілися в ніжному поцілунку. Це був не просто поцілунок — це була обітниця, яку вони дали один одному, що пройдуть через все разом. У ньому було більше, ніж просто почуття — це була їхня історія, їхнє спільне життя, їхні прагнення і надії на майбутнє.

Тео міцно тримав її, вбираючи в себе кожен момент. Він відчував, як її серце б’ється в унісон з його, як їхні душі переплітаються, створюючи непорушний зв'язок, який зможе витримати будь-які труднощі. Він не міг уявити своє життя без Елісон, і зараз, коли вони знову були разом, він відчував, що ніщо не може їх розділити.

— Я буду завжди з тобою, — прошепотів він, коли поцілунок закінчився.

Елісон обійняла його ще міцніше, її обличчя втиснулося в його плече, і вона відповіла, знову затримуючи подих.

— І я з тобою. Все, що ми пережили, все, що ми пройшли, зробило нас сильнішими. Ми здолаємо все, що б не сталося. Я вірю в нас, Тео.

Тео відчував, як його серце наповнюється теплом. Він не міг повірити, як багато вони пережили разом і як сильно все це зміцнило їх. Вони не лише стали парою — вони стали командою. І зараз, коли вони стояли в обіймах один одного, все стало на свої місця. Вони пережили стільки важких моментів, але все це принесло їм найцінніше — справжнє, непохитне кохання.

З кожним поцілунком, з кожним дотиком вони відкривали один для одного все більше і більше, і не було жодних сумнівів, що це кохання буде для них обома шляхом, яким вони підуть разом до кінця своїх днів.

Цей момент був лише початком нової глави їхнього життя, і Тео був впевнений — попереду на них чекають лише нові пригоди. Але з Елісон він був готовий до всього. Адже в її обіймах він відчував себе справжнім — і це було найцінніше з усього.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍