ЛІдія Тугай - Вовчиця , ЛІдія Тугай

— Твого коханого татуся.

Маша широко розплющила очі.

— Мій батько… живий?!

Її голос тремтів від несподіваної надії, яка спалахнула в грудях.

Анатолій Васильович злегка посміхнувся, але в його очах не було нічого теплого.

— Живий. Але ненадовго. І ти його не побачиш.

Він дістав телефон, натиснув швидкий набір і, дочекавшись відповіді, коротко кинув:

— План "Б".

Після цього вимкнув виклик, немов усе вже було вирішено.

Маша відчула, як холод пробіг по її спині. Вона зібрала всю свою силу й стиснула кулаки.

— Зрадник! Він тобі довіряв!

Анатолій Васильович усміхнувся ще ширше, дивлячись на неї з відвертим задоволенням.

— Чому "довіряв"? — промовив він, нахиляючись трохи ближче. — Він і досі довіряє.

Його погляд ковзнув до охоронця, що стояв поруч, не послаблюючи хватку.

— Вбий її.

Охоронець кивнув і посилив контроль над Машею, не даючи їй можливості вирватися. Його рука потяглась до її горла.

— Ні, ні… — Анатолій Васильович знизав плечима й зробив кілька неквапливих кроків убік. — Я не хочу цього бачити Валерію.