Люсі Хокінг - Джордж і корабель часу

до довкілля» їжі — а це крупи, горіхи, фрукти, овочі та бобові.

Коли наступного разу летітимеш на Марс, спробуй замість бургера з яловичиною і картоплею фрі бургер з котлетою Із сочевиці й гороху у булочці з цільнозернового борошна й додатковими листками салату та шматками помідора Якщо захочеться чогось особливого, вкинь до наплічника тюбик водоростей. А на десерт поласуй улюбленим фруктом! Смачного!

Марко

Епідемії, пандемії і здоров’я планети

Коли космічний корабель, на якому летів Джордж, приземлився у моторошному світі майбутнього, на думку відразу спали жахливі хвороби, від яких страждало людство упродовж своєї історії. Найбільш руйнівною була, безперечно, Чорна смерть — епідемія чуми в середині XIV століття, яка скосила майже третину населення Землі Цікаво, що вчені й зараз досліджують її причини, зокрема за допомогою аналізу ДНК. Чи справді чумою люди заразилися від корабельних пацюків (Rattus rattus) та їхніх заражених бліх, як написано у шкільних підручниках? Чи, може, усе насправді було значно складніше? Відповіді на ці питання допоможуть нам не тільки зрозуміти, що загрожувало здоров’ю людей у минулому, а й запобігти нинішнім та майбутнім небезпекам.

Нош мікроскопічний світ

Хвороба під назвою «чума» зазвичай виявляється у двох формах — бубонна і легенева. Епідемія чуми може спалахнути й сьогодні. Епідемія або пандемія, як-от Чорна смерть, — це явище, коли інфекційні хвороби на кшталт чуми поширюються масово. Ці хвороби спричиняють підступні мікроскопічні агенти, себто мікроорганізми: зазвичай бактерії, віруси чи паразити. Не всі мікроорганізми небезпечні для людей. Тих, що становлять загрозу, називають патогенами.

Патогени можуть передаватися від людини до людини через повітря, коли хворий кашляє або чхає. А ще через воду та їжу або через заражених тварин чи комах. Існують теорії про те, що деякі хвороботворні мікроорганізми взагалі прибули з космосу!

З кінця XIX століття талановиті науковці визначають причини й описують шляхи розповсюдження багатьох інфекційних хвороб, а також розробляють ефективні рішення, що не дають їм поширитися планетою, яка дедалі більше нагадує «глобальне село».

Пандемія грипу у 1918-1919 роках

2018 року виповнилося сто років від закінчення Першої світової війни. А ще минуло рівно сто років від найбільшої пандемії XX століття — іспанського грипу. Так звана іспанка вбила приблизно 50-100 мільйонів людей у всьому світі. Від, грипу померло значно більше людей, ніж загинуло на полі бою. У той час не було ані ліків від грипу, ані вакцини. До того ж ніхто й не підозрював, що у всьому винен «невидимий» вірус. Та невдовзі люди зрозуміли, що грип — дуже заразна хвороба, і що той, хто кашляє і пчихає, заражає інших.

Недавні спалахи «пташиного» грипу і пандемія «свинячого» грипу 2009 року знову пробудили зацікавлення до цієї давньої пандемії (і до питання, чому «іспанка» забрала стільки життів).

Пандемія атипової пневмонії 2003 року

Літаки, звісно, рухаються не так швидко, як космічний корабель, на якому мандрував Джордж, та все ж цієї швидкості досить, щоб недуги стрімко поширювалися в усьому світі. Ось, наприклад, атипова пневмонія: перша серйозна — і до того часу невідома — пандемія XXI століття. Сьогодні інфекційні хвороби — наче «вірусні» пости в соціальних мережах: можуть облетіти цілу планету за один день. 2003 року атипова пневмонія «перелетіла» з Китаю до Гонконгу, звідти — до Канади, а тоді поширилася майже на всіх континентах, аж поки Всесвітня організація охорони здоров’я не вжила масштабних заходів.

На щастя, науковці з усього світу відстежували прогрес пандемії ділилися спостереженнями в інтернеті, тому швидко визначили причину: вірус, який виявився на диво близьким родичем того, що викликає звичайну застуду, от тільки набагато небезпечніший.

Ебола і вірус Зіка у заголовках новин

Науковці з’ясували, що багато інфекційних хвороб спочатку з’являються у тварин — у птахів та гризунів, у мавп, шимпанзе чи навіть у кажанів, — а потім «перестрибують» на людей. Атипову пневмонію вперше підхопили кажани.

Ебола теж, імовірно, поширювалася серед кажанів, а в середині 1990-х атакувала людей Медіа публікували жахливі фото епідемії, яка лютувала у 2014-2015 роках у Західній Африці, і писали про неймовірні зусилля, що їх докладали місцеві й міжнародні організації, щоб зупинити епідемію. Жодної вакцини чи ліків не було — тисячі життів врятували віддані медики, які вдягали захисні костюми, схожі на скафандри, і лікували хворих. Урешті-решт жахливу смертельну хворобу вдалося зупинити. Тепер учені постійно насторожі, аби вчасно помітити спалахи епідемії, і працюють над розробкою вакцини та ліків. Дослідницькі лабораторії, звісно, суворо охороняються, бо такі віруси дуже небезпечні й треба пильнувати, щоб вони не потрапили до рук злочинців, які можуть використати їх як біологічну зброю.

Науковці також приділяють багато уваги хворобам, які передаються через укус заражених москітів. Вірус Зіка вперше виявили у 1940-х роках у лісі Зіка в Африці, але серйозну тривогу той викликав тільки недавно, коли ним масово заразилися люди в кількох країнах. Як і у випадку з вірусом Ебола, від вірусу Зіка немає ліків. Єдиний спосіб його уникнути — не їздити в певні регіони й захищатися від укусів москітів.

Пам’ятаймо і про забуті тропічні хвороби

У субтропіках і тропіках здавна хворіють на багато серйозних недуг. Попри зміни на краще, які відбулися за останні десятиліття, у деяких регіонах Африки від малярії — ще однієї хвороби, яку переносять москіти, — майже щохвилини помирає дитина. Інші, менш відомі захворювання тепер називають «забутими тропічними хворобами». Деякі з них поширюються через укуси комах, деякі — через брудну воду, інші — через паразитів, які живуть у людському тілі. Такі недуги можуть призвести до передчасної смерті або зашкодити фізичному й розумовому розвитку дітей. Та на відміну від пандемій, які загрожують усьому світу, ці хвороби, що спричинені, зокрема, бідністю, голодом, війною, зміною клімату, забрудненим довкіллям та антисанітарією, перебуванням близько до заражених тварин, птахів і комах, не потрапляють на перші шпальти газет. Утім, про них не можна забувати, адже від них страждають найвразливіші