Галина Костянтинівна Вдовіченко - Купальниця

class="p">— Чуєш, Кароліно, — навздогін гукнув до неї Гєнек, —

о п’ятій збираємось!

Одна з найкращих звичок Гєнека полягала в тому, що він

завжди мив після себе ванну. На відміну від Сашуні, якому

раз у раз терпляче нагадувала пані Стася: «Хто у ванні був

останній?..» — «Ах ти ж йолки!» — кожного разу підхоплю-

вався Сашуня і біг наводити за собою лад у місцях спільного

користування.

Кароліна змила з себе піну, а тоді закрутила кран з гарячою

водою і пустила холодну. Крижаний душ вдарив по спині ба-

тогом. «А-а-а!» — вихопилось у неї. Немов хтось узяв за плечі

225

і струсонув щосили. Сама собі влаштувала крижані тортури, спрямовуючи воду на плечі, на груди, на спину, відчуваючи са-

домазохічне задоволення від цих катувань, і коли, нарешті, ви-

мкнула воду, то з подивом виявила, що їй не холодно. Червона

шкіра пашіла зсередини, хоча на дотик була як лід. А з дзерка-

ла дивилась колишня Кароліна — та Кароліна з блискучими

очима, яка усміхалась не через щось, а просто так.

З надміром енергії треба було щось робити, заходилася

прибирати. Звідки й сила взялась — відтерла до блиску всі

кутки у ванній, повикидала порожні пляшки з-під шампунів

та всі обмилки. Вичистила передпокій, зробила лад поміж

взуттям і перейшла до кімнати, аніскільки не втомившись. Це

завзяте порядкування впливало на її настрій та самопочуття

незгірше за холодний душ. Робота горіла в руках. Олег глянув

на неї з пересторогою, забрався зі своїм ноутбуком в один кут, перейшов у другий, узявся було помагати, однак лише зава-

жав. Нарешті зупинився: «Я тебе дратую», — і вийшов за две-

рі. Кароліна полегшено зітхнула. Вона його теж дратувала, це

було зрозуміло без слів.

* * *

На сцені театру для дітей та юнацтва прогнали всю виставу

від початку до кінця. Космос попередив перед початком: усе

по-дорослому, без жодних зупинок, розбір польотів — опіс-

ля. Поїхали!

Русалка грала дуже старанно, не було їй у чому дорікнути, бо краще вона не зіграє ніколи. Кароліна розуміла це, і їй зда-

валось, що це розуміє і Космос, хоч його непроникне обличчя

не давало можливості побачити, що він відчуває. Космос зро-

бив усе, що від нього залежало, він намагався врятувати свій

театр ціною прийнятного обміну: спонсор надає театру необ-

хідної підтримки, а його красуня-донька грає в одній з вистав

головну роль. П’єсу було обрано таку як треба — сучасну, з ди-

намічним сюжетом, з трагічними та комічними моментами.

226

Артисти — завзяті й амбітні. Режисер — майстер. Показ виста-

ви, думали всі, відбудеться у доволі вузькому колі — на корпо-

ративі у спонсора, скажімо. Або в якомусь з університетів, для

студентів. Але багатий татусь заплатив за оренду театру, за афі-

ші по всьому місту, за рекламу. Розповсюдження запрошень

доручили тямущому топ-менеджеру фірми, поставили завдан-

ня: зал має бути повний. Щоб жодного порожнього місця!

Тепер головне — щоб Русалка не підвела, а оточення зіграє

короля, тобто королеву. Партнери по сцені витягнуть усе.

Так воно і сталося.

Особливо сподобалась Кароліні гра дівчини-подруги го-

ловної героїні. І Гєнек перевершив себе, він грав, в принципі, самого себе. І який цей хлопець був симпатичний на сцені!

Кароліні було складно оцінити свою роботу, але вона від-

чувала бульбашки шампанського в крові — той внутрішній

стан, коли ти ніби трохи випила, тебе несе і все тобі вдаєть-

ся. Слова — щирі, і жести правдиві, інтонація точна, і шлейф

залишається, коли ти йдеш.

На диво, після генеральної репетиції Космос нікого не сва-

рив, дав кілька порад, зупинився на кількох моментах і від-

правив усіх відпочивати-відсипатися перед прем’єрою.

Коли прощались, Кароліна зауважила на собі його вивча-

ючий погляд, і тоді зрозуміла, що грала вона непогано.

Увечері на кухні зробили Сашуні подарунок на день наро-

дження — показали уривок з вистави. Гєнек грав за себе. Ка-

роліна — за головну героїню.

— Класно, — сказав Сашуня.

— І ось тобі запрошення на повну версію, — Гєнек витяг

з кишені три квитки. — Тобі, Олегові і… Я подумав, може ми

тебе знесемо по сходах? — подивився на тітку.

Пані Стася обхопила голову племінника, притулила до себе:

— Моє ти хороше! А потім як? Захочете відзначити подію, поговорити… Я вас тільки зв’язуватиму. Ні, справжні жінки

нікого своєю присутністю не обтяжують.

227

— То я вам відео познімаю! — знайшовся Сашуня. — Мо-

єю фотокамерою чудове відео можна зняти. А ввечері пока-

жу вам епізоди, де гратимуть Гєнек та Кароліна.

— Ти підеш? — запитала Кароліна Олега, вилучивши мо-

мент.

— Піду! — запевнив він.

До вистави залишалось години три, коли у двері подзво-

нили. На порозі стояла повна жінка в червоному пальті та

червоному капелюсі. Мантелепа, здогадалася Кароліна, сихів-

ська товаришка пані Стасі.

— Пані Стасю, до вас!

Тепер пані Стася не відчуватиме себе самотньою, поки всі

будуть у театрі. Однак почула вибухи несамовитого реготу з її

кімнати і подумала, що невідомо, де цього вечора буде цікавіше.

На прем’єру зібрався повний зал, у фойє працювало телеба-

чення, розпитували відомих львів’ян, за що вони люблять те-

атр і коли в театрі востаннє були. Русалка зіграла навіть кра-

ще, аніж варто було чекати від неї. Публіка гукала «браво», і двоє спритних хлопців винесли на сцену кошик з квітами, величезний кошик із зимовими трояндами.

Олега серед тих, хто спішив за лаштунки, не було. Вітали

без нього. Він пішов одразу після закінчення.

Кароліна повернулась, коли він вже спав…

* * *

Наступного після прем’єри ранку на Космоса чекав сюрприз.

Він приїхав на ранковий ефір разом з виконавицею головної

ролі, а зустрів у фойє Кароліну.

— А ти чого тут? — здивувався.

— А я тут працюю, зараз буду в ефірі. Дивіться на моніторі, —

і показала на екран.

Згодом вони помінялись місцями: тепер вже Кароліна спо-

стерігала у фойє за тим, що робиться у студії, що говорять

228

гості програми. Космос тримався невимушено, виконавиця

головної ролі виглядала чудово, але відповідала розлого

й плутано, вона не вміла висловлюватись лаконічно, однак, можливо, це в Кароліні говорили ревнощі. Вона була не пев-

на, що може адекватно оцінити свою суперницю.

Космос не поїхав зі студії разом з Русалкою, на яку чекала

машина, хоча та запропонувала підкинути, куди йому треба.

У нього були ще якісь справи на