Волтер Айзексон - Стів Джобс

Джобс запропонував прогулятися. Зазвичай він так робив, коли передчував дуже серйозну розмову. Вони блукали вулицями Купертіно, дійшли до коледжу Де Анца, повернули, відобідали і знову блукали.

— Прогулянки — не мій стиль керівництва, — зізнається Ґейтс. — Він намагався мене переконати, мовляв, ну, добре, добре, але постарайся, щоби ваша робота була не дуже схожа на нашу.

Але пізніше з’ясувалося, що Microsoft не міг випустити Windows 1.0 у продаж до осені 1985-го. І навіть тоді програма була далека від досконалості. Їй бракувало елегантності інтерфейсу Macintosh, а вікна вишиковувалися, наче тротуарна плитка, замість того щоби магічним чином частково перекривати одне одного, як задумав Білл Еткінсон. Критики висміяли програму, а користувачі її просто відкинули. Тим не менше, як це переважно і траплялося з продукцією Microsoft, наполегливість розробників зробила своє: Windows став кращим і почав домінувати.

Джобс так і не подолав свого гніву.

— Вони нас просто обчистили, і все тому, що Ґейтс не має совісті, — через тридцять років зізнався мені Джобс.

Коли ця фраза докотилася до Ґейтса, той відповів:

— Якщо він справді так думає, то він точно досягнув свого ефекту викривленої реальності.

Юридично Ґейтс мав рацію. Зрештою, з роками це було доведено в судах. Практично Джобс теж мав рацію. Адже хоча Apple I наробив галасу з приводу того, що має право використати те, що побачив у «Ксерокс PARC», проте стало очевидно: інші компанії рано чи пізно теж розробляли б схожі графічні інтерфейси. В Apple проковтнули гірку пілюлю: виявилося, що «вигляд і чуття» дизайну комп’ютерного інтерфейса — штука, яку важко захистити…

У той же час можна було зрозуміти занепокоєність Джобса. Apple мала геніальний дизайн, інноваційність, оригінальність, елегантність у виконанні. Але незважаючи на те, що Microsoft випустила непродумано розтиражовану серію продукції, вона все одно виграла війну операційних систем. Це оголило правду про естетику: найкращий і найінноваційніший продукт не завжди виграє. Десять років по тому цей труїзм змусив Джобса дати волю бурхливим тирадам — трохи зарозуміло й надміру, але частка правди в тому була.

— Єдина проблема Microsoft полягає в тому, що в них немає смаку. Абсолютно немає смаку, — сказав він. — І це неабищо. Вони не вигадують нічого оригінального, вони не вносять культури в те, що продукують…

РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ

ІКАРУС

Те, що піднімається…

Високо літати

Запуск Macintosh у січні 1984 року підняв Джобса до ще вищих орбіт зірковості, і це було очевидним під час його подорожі по Мангеттену. Він пішов на вечірку, яку Йоко Оно організовувала для свого сина Шона Леннона, і подарував дев’ятирічному хлопчику Macintosh. Малий надзвичайно захопився машиною. Митці Енді Ворхол і Кіт Геринг також були там, і вони були настільки зачаровані тим, що вони можуть створити за допомогою комп’ютера, що світ сучасного мистецтва ледь не опинився під загрозою.

— Я намалював коло, — гордо викрикнув Ворхол, користуючись QuickDraw.

Ворхол наполіг, щоби Джобс показав комп’ютер Міку Джаґґеру. І коли Джобс приїхав до будинку рок-зірки, Джаггер виглядав здивованим. Він майже нічого не чув про Джобса.

— Я думаю, він був під дією наркотиків, — пізніше говорив Джобс своїй команді. — Ну або він просто божевільний.

Дочка Джаггера — Джейд, одразу підійшла до комп’ютера і почала малювати у MacPaint, і Джобс натомість дав машину їй.

Джобс купив дворівневу квартиру на найвищому поверсі, яку він покаже Скаллі у Сан-Ремо на західній частині Центрального парку на Мангеттені. Він винайняв Джеймса Фріда з фірми М. Реі, аби той зробив ремонт, однак так ніколи туди і не переїхав. (Пізніше він продасть її Боно за 15 мільйонів доларів.) Він також придбав особняк із чотирнадцятьма спальнями в іспанському колоніальному стилі у Вудсайді — пагорбах над Пало-Альто. Особняк був збудований мідним бароном, і Джобс переїхав туди, але поки не завершив його умебльовувати.

У Apple його статус поновився. Замість того щоби шукати шляхи зменшення Джобсової авторитарності, Скаллі дав йому більше обов’язків: тепер підрозділи виробництва Lisa і Macintosh були об’єднані, й Джобс керував ними обома. Він високо літав, та це не робило його поступливішим. Натомість Стів показав свою брутальну чесність, коли стояв перед обома командами — Lisa і Macintosh, — пояснюючи, як вони об’єднуватимуться. Лідери Macintosh отримають усі вищі позиції, сказав він, а чверть команди Lisa доведеться звільнити.

— Хлопці, ви провалилися, — говорив Джобс, дивлячись прямо на тих, хто працював над Lisa. — Ви — команда Б. Гравці Б. Багато людей тут гравці класу Б, або навіть і В, і тому сьогодні ми відпускаємо декого з вас, щоби ви працювали у наших братських підприємствах тут, у долині.

Білл Еткінсон, який працював в обох командах, уважав це не лише грубим, а й нечесним.

— Ті люди працювали дуже старанно й були хорошими інженерами, — розповідав він.

Проте Джобс був щиро переконаний у тому, що називав найголовнішим уроком із Macintosh: потрібно бути жорстоким, якщо хочеш виховати команду гравців А.

— Надто легко миритися з гравцями Б, коли команда тільки встановлюється, але потім вони приваблюють ще кілька гравців Б, а згодом у команду приходять і гравці В, — пригадував він. — Робота у Macintosh навчила мене, що гравці А люблять працювати лише з гравцями А, тому не потрібно робити поблажок гравцям Б.

Джобс і Скаллі завжди могли переконати себе, що їхня дружба все ще така ж сильна, як і була. Вони заявляли про захоплення один одним дуже експресивно і часто скидалися на двох закоханих біля стенду з привітальними картками. Перша річниця з моменту початку роботи Скаллі відбулася у травні 1984 року, і, щоби відсвяткувати цю подію, Джобс запросив Джона на вечірку в Le Mouton Noir — елегантний ресторан на пагорбах, що розкинулися на південний захід від Купертіно. Скаллі здивувався, що Джобс запросив членів правління Apple і навіть деяких інвесторів зі східної частини США. Скаллі згадував, що, вітаючи його, «Стів сяяв на фоні всіх, кивав головою, а на його обличчі була усмішка Чеширського кота». Джобс розпочав вечерю підлабузницьким тостом.

— Найщасливішими двома днями в моєму житті були ті, коли Macintosh надійшов у продаж і коли Джон Скаллі погодився працювати у Apple, — говорив він. — Цей рік був найкращим у моєму житті, бо я дуже багато навчився у Джона.

І потім він показав Скаллі кадри пам’ятних подій того року.

У відповідь Скаллі розговорився про те, скільки радості йому принесло те, що він був Джобсовим партнером протягом останнього року. Закінчив він реченням, яке, чомусь, запам’ятав кожен за столом.

— У Apple є один