Yuleesi - Стражі Дзеркала , Yuleesi
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Якого дідька?.. – вражено видала Ем, роззираючись довкола.
-Правильно мислиш, маленька, – пирхнув один із…Стражів? Нападників?
Пілот скрипнув зубами:
-Ти за «маленьку» зараз сам покоротшаєш.
-Не думаю, – озвався той самий владний голос.
Рубі зиркнула вгору. На товстій гілці дерева сидів чоловік років шістдесяти, вбраний у шкірянку і джинси. Зі зверхнім виразом на обличчі він стежив за ними проникливими чорними очима, не пропускаючи жодної деталі.
-Якщо хтось і покоротшає, то це будуть втрати з вашого боку, – продовжив він. – Хто ви такі і чому бродите по моєму лісі?
Рубі не стрималася і пирхнула:
-Я завжди гадала, що Робін Гуд виглядає по-іншому.
Збоку хрюкнула від сміху Катрін.
-Хто ви такі? – ніяк не відреагував на її репліку чоловік.
-Люди, – буркнув Севен.
-А звідки мені це відомо? – парирував чоловік, переводячи на Стража Етелхарда погляд. – А раптом демони?
Не встигла Рубі поцікавитися у відповідь, хто він такий і звідки знає про демонів, як Наставник Алісдейр пирхнув:
-Авжеж, демони, які серед білого дня подорожують пішки через ліс, несучи багаж і зброю з місячним камінням!
-На ній не написано, з яким вона камінням! – Гаркнув чорноокий.
-На вас узагалі нічого не написано, – втрутилася Емілія. – Звідки нам знати, що і ви не демони? Чи не Одержимі?
-Хм, як правильно висловився ваш… колега, – у голосі чоловіка майнуло презирство, – серед білого дня? Навряд.
-Як добре, що ми це з’ясували, – засичала Рубі. – А тепер забирайтеся геть з дороги, нам іще довго йти.
Кілька хлопців, які оточили їхній загін, присвиснули.
-Тобі ще ніколи не намагалися вкоротити твого гострого язичка? – гмукнув чоловік.
-Тепер вони цього вже не розкажуть, – саркастично озвалася Ернандес. – Бо вони намагалися, а я вкорочувала.
Почулися здавлені хихикання.
-Он як? – промовив чорноокий і в одну мить опинився на землі перед Стражницею. – Як тебе звати?
-Навіщо вам це? – холодно озвалася Рубі, відступаючи. – Я…
-Її звати Рубі, – по нервах дівчини різонув голос, якого вона точно не сподівалася почути.
Кілька чоловіків розступилося, і на галявину вийшов… Харпер.
-Ну, привіт, Рокована, – хихикнув він. – Не чекав тебе тут побачити. Що ти тут робиш?
-Ще раз ти її так назвеш, – почав Севен, – я…
-Зачекай, – Рубі поклала хлопцеві руку на плече. Обернулася до Харпера: – Що я тут роблю – це неважливо. А от що ти тут робиш – загадка.
Харпер побуряковів.
-Ти…
-Харпере! – гримнув безіменний наразі чоловік.
-Та що? – огризнувся той. – Вона перша…
-Взагалі-то, ні, – спокійно припечатав чоловік. – Ти перший. Крім того, ти що, мала дитина? Сором!
-Пробач, – буркнув Харпер, відвертаючись.
-Отже, ти її знаєш, – підсумував чоловік, проігнорувавши вибачення.
-Я усіх їх знаю, – пирхнув Харпер. – Окрім тієї малої, вперше її бачу.
-Як їй пощастило, – процідила Ернандес, зручніше перехоплюючи ножі.
Севен усміхнувся, обіймаючи її.
-Отже, Рубі, – замислено промовив чоловік. – То це ти залишила на згадку Харперові шрам на передпліччі?
-Ні, – відрубала Рубі. – Це був олівець.
-Он як? – її співрозмовник злегка підняв брови. – Ну, гаразд.
Тоді окинув поглядом їхню живописну групу і додав:
-Ходімо зі мною, запрошую в гості.
-Куди? – ожив Наставник Кормак.
-Та тут недалеко, – гмукнув чоловік, вже прямуючи непримітною стежкою.
Стражі нерішуче перезирнулися.
-Ну? – чорноокий обернувся до них. – Ідете чи ні?
-А хто ви такий? – раптом видала Адайн. – І як вас звати? Мені батьки казали, що до незнайомців не можна ходити в гості.
Чоловік розсміявся.
-Твоя правда. Давайте познайомимось. Рубі я вже знаю, хто ще є?
-Севен, – кивнув Страж.
-Пілот, – представився його друг.
Один за одним Стражі та Наставники називали свої імена. Зрештою, чоловік кивнув.
-Дуже приємно. А я Хосе. Хосе Касілья.
***
-Чорт забирай, ти в це віриш?
Дівчата сиділи в маленькій затишній кімнатці на другому поверсі будинку. Щойно вони усі по черзі прийняли душ, позагорталися в рушники і посідали перед розпаленим каміном із чашками з какао в руках. Напій принесла якась тиха жіночка середнього віку, запитала, чи їм щось потрібно, і немов розчинилася в просторі. Адайн спала, втомившись за день.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Стражі Дзеркала , Yuleesi», після закриття браузера.
