Солен Ніра - Академія Арканум, Солен Ніра

Аліса підняла брови:

— Ідея непогана. Ми можемо перевірити, чи є якісь нові книги, або записи, які підказують, що ще відбувається.

Я відчула, як на душі стало легше. Всі мої друзі підтримували мене, і тепер я не була одна в цьому всьому.

— Добре, — я кивнула. — Тоді вирішено. Знайдемо більше інформації, а потім подумаємо, що робити далі.

— І ще одне, — сказала Сієна, злегка посміхаючись. — Якщо ти справді не хочеш, щоб хтось інший дізнався про твої стосунки з Ноланом, треба більше бути обережною. Інакше ми всі потрапимо під підозру.

— О, не переживай. Я маю на увазі, що всі мої спроби залишити все в таємниці — то насправді чудова ідея. — Я глянула на Сієну і зробила паузу, усміхаючись. — Тепер давайте зосередимось на тому, як зібрати факти, а не на моїх особистих справах.

Всі сміялися, а я відчула, що хоча б тут, з ними, я не була самотньою в цій важкій боротьбі. Це був перший крок у нашій спільній місії. І я вже знала, що разом ми точно розкриємо ці таємниці.
Я сиділа в колі своїх друзів, ми уважно обговорювали все, що сталося з того часу, як я потрапила до цієї академії. Мої думки постійно поверталися до всього, що я дізналася за останній час, і всі ці елементи, що складали картину, нарешті почали набувати якогось сенсу.

— Ось дивіться, — сказала я, стискаючи пальці навколо чашки з чаєм, намагаючись упорядкувати свої думки. — Все почалося з того пророчества. Того, яке я знайшла в бібліотеці. Я тоді не розуміла його значення, але тепер, коли все почало відбуватися, я бачу, що воно не могло бути випадковим.

— Так, — підхопив Калеб, — пророчество про дівчину, яка володіє силою, здатною змінити хід подій в академії. Ти точно впевнена, що це про тебе?

— Спочатку я думала, що це просто байки. Але згодом… все почало підтверджуватися, — відповіла я. — Я виявила, що пророчество стосується не лише мене, а й магії, яка пов’язана з університетом. Більшість тих стародавніх записів, які я знайшла, говорять про “вибрану”, але не пояснюють, чому саме цей момент настільки важливий.

Аліса виглядала зацікавленою:

— Це звучить, як щось дійсно серйозне. Якщо ми розглянемо все в контексті твоїх досліджень, ти можеш пояснити, як ця магія пов’язана з Ноланом? Чи може він бути частиною цього пророчества?

Я задумалася. Це питання турбувало мене вже давно.

— Нолан… він не просто ректор. Я думаю, він може знати більше, ніж хоче показати. І його поведінка дуже дивна, якщо чесно. Часом він поводиться так, ніби його сила якось пов’язана з цими стародавніми знаннями, але він також хоче тримати дистанцію від мене, бо… бо боїться, що я дізнаюся щось більше.

— Можливо, він боїться, що ти станеш занадто сильною для нього? — запропонувала Сієна, її голос був низьким, але серйозним. — Це може бути пов’язано з його роллю в університеті. Якщо він дійсно має стосунок до цих таємниць, то, ймовірно, він не може дозволити тобі взяти контроль над ситуацією.

— Але він сам дав мені натяки на те, що я можу мати вплив на ці події. — Я подивилася на своїх друзів. — Він же сказав мені, що я повинна залишатися сильною. Як він міг це сказати, якщо б він не знав, що я справді маю певну силу?

Арель, який до цього мовчав, нарешті встав:

— Що, якщо Нолан не просто хоче захистити тебе? Що, якщо він намагається тримати тебе подалі від чогось або когось, що може зробити тебе вразливою? Йому, можливо, теж не хочеться, щоб ти дізналася правду. Чи не здається тобі, що всі ці дивні події можуть бути частиною якихось більших маніпуляцій?

Я знову задумалась, намагаючись зібрати всі частини мозаїки. Все починало бути набагато складнішим, ніж я уявляла.

— Так, це, ймовірно, так. Але ми все одно повинні знати більше. Потрібно знайти ще більше доказів, щоб зрозуміти, хто стоїть за всіма цими маніпуляціями. І, якщо Нолан не є єдиним, хто володіє цими знаннями, то хто ще може бути причетний?

Калеб схилив голову, обмірковуючи те, що я сказала:

— Згадай, Ясемін. Усі ці магічні експерименти, що ти знайшла. Вони можуть бути пов’язані з викладачами. Не тільки з Ноланом, але й іншими людьми, які можуть бути зацікавлені в тому, щоб контролювати те, що відбувається в академії.

— Це дуже вірогідно, — відповіла я, відчуваючи, як серце б’ється швидше. — Якщо в цих записах йдеться не тільки про Нолана, а й про інших, тоді чому вони намагаються зупинити мене? Чому?

Сієна подивилася на мене з рішучістю:

— Ми повинні знайти відповіді на ці питання. Давайте не витрачати часу на здогадки. Потрібно йти до самого кінця.

І тут, як ніде, я зрозуміла — цей шлях до істини не буде легким. Ми повинні бути готові до всього, навіть до того, що багато що виявиться зовсім не тим, чим здавалося на початку.

Я замовкла на мить, згадуючи ще одну річ, яка не давала мені спокою. Ті дивні записки, які я знаходила в найнесподіваніших місцях — у своїй кімнаті, в бібліотеці, на столі після занять… Я ніколи не знала, хто їх залишав і чому, але їх зміст був завжди одним і тим самим — натяки на те, що я повинна бути обережною, що мене спостерігають, що я намагаюсь розплутати щось, чого краще не чіпати.

— І ще одне, — сказала я, піднявши голову, — ці записки. Я не можу зрозуміти, хто їх пише, але в них є одне загальне: «Ти на межі. Відкриєш те, чого краще не знати». Я їх знаходила майже всюди. І це не може бути випадковістю.

Аліса скривилася.

— І ти досі не знаєш, хто їх залишає? Це може бути сигналом, що ти на правильному шляху, або ж попередженням, щоб ти не йшла далі.

— Можливо, — погодилася я. — Але якщо хтось із тих, хто залишає ці записки, так уважно стежить за мною, значить, вони знають більше, ніж кажуть. І якщо ця людина не хоче, щоб я дізналася правду, то хто вона?

Арель підніс одну брову, заглиблюючись у думки.

— Якщо вони хочуть тебе зупинити, може, вони вже знають, чим ти займаєшся. Інакше, чому б вони тебе попереджали? Це може бути хтось з університету, хто має доступ до всього, або хтось з твоїх викладачів.