Максим Яковлев - Теорії змов. Як, Максим Яковлев

Почнімо предметно з того, як масони організовані. Якщо ви вивчали англійську, то, мабуть, звернули увагу, що для сукупності різних створінь пропонуються особливі збірні іменники: мене завжди тішило, що сови збираються у парламент (parliament of owls), мурахи — в армію (army of ants) 264, a от круки — у справжнісіньку змову, бо їхнє збіговисько англійською називається conspiracy of ravens. На одному британському онлайн-ресурсі, присвяченому життю в селі, я побачив фото чудового ворона в польоті, під яким було іронічне запитання: «Чи справді він схожий на того, хто задумав щось недобре?» 265. Щодо круків та їхніх намірів у змовах нам нічого невідомо, а от про збори масонів у ложах чули практично всі. В англійській мові слово «ложа» вживається з ХІІІ ст. на позначення халупи чи хатинки, сторожівні, в сучасному значенні lodge стали вживати з початку XVI cт. Приклади називання так мисливської хатинки трапляються на століття раніше, і, згідно з англійським етимологічним онлайн-словником на позначення поняття «місцева організація якогось товариства» вперше згадується в 1680-х у масонів, а ще раніше на позначення ложі як «майстерні групи мулярів» (середина XIV ст.)» 266. До чого я веду: ви бачили вагончики на будівельних майданчиках, де відпочивають, а інколи й тривалий час живуть приїжджі будівельники? Так от усе починалося приблизно з таких «лож», якщо вірити логіці формування будь-яких товариств за професійною ознакою та міфології самого масонського руху.

Будівельники потрібні завжди, тож вибір професії для таємного товариства, якому впродовж століть приписуватимуть злі задуми та прагнення панувати над світом, я вважаю ідеальним. Уявіть, якби зараз хтось вирішив проробити такий самий трюк з айтівцями? Для широкого загалу, непосвяченого в таємниці написання кодів та магію програмування, увірувати в ІТ-змову було б не так складно, як зрозуміти вузькопрофільну атрибутику, а тим паче прочитати в ній приховані смисли. З будівельниками ситуація дещо простіша. Хоча і в цій професії сторіччями оберігали цехові таємниці, смисли найпоширеніших і найвпізнаваніших символів масонів — циркуля та косинця (кутника) — відкриті до інтерпретацій. Масонство не в предметному розумінні каменярів, які зводять будівлі, а в контексті конспірології як таємне товариство, заведено називати спекулятивним масонством (від лат. speculatio —спостереження, споглядання, а звідси і значення «міркування»), в розумінні їхньої нефізичної діяльності. Пригадайте, коли ви востаннє проходили повз будівельний майданчик і чи бачили, як працюють будівельники. Запевняю вас, на тих, хто своїми духовними спекуляціями намагається поневолити світ, вони не надто схожі. Втім легенди про історичні корені масонського руху сягають саме «будівничих» історій: деякі вважали першим масоном Адама, бо він був створений з урахуванням принципів священної науки — геометрії, що відображено в літері G разом із циркулем і косинцем як упізнаваний масонський символ (інша версія, що ця літера позначає Бога — God, але варто пам’ятати, що в масонстві багато напрямів і легенд). Ной будував ковчег, тож його як будівельника теж зараховують до масонів; будівничих єгипетських пірамід масони також вважають своїми братами тощо. Проте чи не найбільше міфів пов’язано зі зведенням Єрусалимського храму та його головним майстром Хірамом. Існують різні версії історії, але найпоширеніша така: цар Соломон попросив у фінікійського царя, якого звали Хірам (справді, у Біблії є кілька персонажів з таким іменем, зокрема й Хірам, цар міста Тір, сучасний Сур у Лівані), вправного майстра для будівництва храму, і цар Хірам, як свідчить Параліпоменон, тобто біблійні книги Хронік, справді відгукнувся і надіслав чоловіка на ім’я Хірам-Аві до Єрусалима (ІІ Хр, 2:12). Хірам узявся за будівництво храму, у нього були різні майстри, які, завершивши роботу, пішли по світу творити інші будівельні шедеври (за однією масонською версією — сім чудес давнього світу). Доля самого Хірама склалася трагічно: неписьменні підмайстри допитувалися в нього слово-пароль, за яким їм мали видавати зарплату. Хірам був невдоволений якістю їхньої роботи, однак хлопці підстерегли його в храмі, і, згідно з однією з масонських легенд, кожен зі зловмисників у певному місці храму завдавав Хіраму удар конкретним інструментом. Тіло його закопали, але пізніше вдалося ідентифікувати могилу за гілкою акації на ній (акація теж входить до масонського символічного вокабуляру).

З дослідницького погляду, різні міфи та легенди важливі як джерело символізму та матеріалу для пізніших інтерпретацій, а в середньовічній Європі цим вирізнялися не лише масони. Французький історик-медієвіст, один із засновників сучасних напрямів символічної історії та семантики кольору Мішель Пастуро у книжці «Символічна історія європейського середньовіччя» розповідає про нелегке життя фарбарів у ті далекі часи. Їхнє ремесло вважалося недостойним, їхній вигляд викликав страх або відразу, бо робота з фарбувальними матеріалами залишала сліди на руках і волоссі, а крім того, чимала кількість приписів щодо самого фарбувального процесу і відповідне регулювання їхньої діяльності накладали багато обмежень. Якщо деякі з них мали під собою якісь практичні міркування (приміром, хто, коли і в який колір може фарбувати тканину, бо від цього залежало використання води з річки, і якщо в неї потрапляли барвники, інші фарбарі мали чекати, поки вода буде достатньо чистою для їхніх робіт), то деякі — як-от відсторонення від життя громади у Флоренції — диктували виключно дискримінаційним ставленням до фарбарів представників інших професій. «Утім хибною була б думка, що європейські фарбувальники, які усвідомлювали всю важливість своєї ролі у виробництві та торгівлі тканинами, не намагалися виправити негативний образ, що його нав’язали їм приписи і традиції» 267, зазначає Мішель Пастуро. Він розповідає про святого покровителя фарбарів Маврикія Єгипетського, а потім переходить до апокрифічних євангелій про дитинство Христа, де є розповідь про Ісуса-фарбаря. За однією з таких версій, Ісус, коли йому було сім чи вісім років, навчався в майстерні фарбаря в Тіверіаді, і той пояснював йому, як пофарбувати дорогі тканини в різних чанах у різний колір. Ісус хотів швидше втекти з майстерні до батьків, тому позамочував усі тканини в один чан і побіг додому. Коли розлючений майстер-фарбар знайшов Ісуса, той заспокоїв його та вчинив диво: за однією версією, він занурював кожну тканину в той самий чан, але діставав її саме того кольору, який називав фарбар, за іншою версією, він навіть не вмочував тканини у чан удруге. Ще