Максим Яковлев - Теорії змов. Як, Максим Яковлев

Настав час зізнатися: я належу до одного товариства, яке збирається вечорами, здійснює особливі ритуали, обговорює поточні політичні та економічні події в Україні та світі й, що важливо, ні перед ким не звітує і нікому не доповідає про те, що саме ухвалює на своїх зібраннях. Товариство це складається з випускників одного закладу вищої освіти, які, однак, не всі вчилися там одночасно і не на одній спеціальності. Навіть більше, серед нас є ті, кого це товариство, так би мовити, кооптувало до себе. Окрім безпосередньо урочистих ритуальних зборів, ми перетинаємося і в професійному житті, ходимо, бува, одне до одного в гості, звертаємося за порадами, які стосуються сфер компетенцій членів нашого товариства. Мабуть, зараз варто було б збрехати, що ми всі віримо у Великого Архітектора Всесвіту, та розповісти, що в нас є священні «ландмарки» (якщо ви не в курсі, що це, то далі буде) і градуси посвяти, однак усього цього нема. Справді, з друзями, випускниками Могилянки, з якими ми в той чи інший спосіб здружилися (дехто в студентські роки або жив разом у гуртожитках, або винаймав разом житло) ми з певною регулярністю, яка, зазвичай, відповідає нашим дням народження, збираємось у затишному місці та вдаємося до найдавніших ритуалів людства — спільного поїдання м’яса (у вигляді шашлику) та споживання алкоголю. Цілковита правда і те, що ми обмінюємося нашими думками про політику, економіку, соціальні проблеми (серйозно, ну чи бачили ви групу чоловіків напідпитку, які б НЕ говорили про політику?). Я також можу заприсягнути, що ми нікому не звітуємося про наші балачки — і не лише через наш острах, що неприємні комусь із нас політики чи можновладці почують наші матюки про них, а скоріше через відсутність внутрішньої мотивації. Ще один аргумент на користь того, що наше товариство по-справжньому таємне: мені важко собі уявити, як після стількох років дружби і тісного спілкування, ми прийняли б до своїх лав якогось неофіта. Ми здружилися в студентські роки, які давно минули, і хоч я не виключаю, що до нас ще може хтось приєднатися, цій людині доведеться пройти найскладніший ритуал посвяти, який вочевидь передбачає подорож у минуле на машині часу.

Схоже, мені не вдалося вас переконати, що таємні товариства і товариство любителів сауни на Дніпрі та шашлику з пивом (або з коньячком, це коли як) організовані за тими самими принципами. З іншого боку, якщо ви вірите у світовий таємний уряд, у те, що всім керують страшні масони чи рептилоїди, то шансів вас переконати в мене і не було. Справді моє порівняння має недоліки, однак ключове в них — намір. З якими мотивами ми з друзями ходимо в сауну? Правильно — з будь-якими, окрім всесвітнього панування (інакше можна було б сміливо брати з собою книжку «Як правити світом, не привертаючи уваги санітарів» для колективних читань уголос). Мабуть, якби серед нас були прем’єр-міністри та президенти великих держав світу, ви ніколи не повірили б, що ми просто збираємося попити пива. Це друга компонента, якої бракує в моєму порівнянні: владні повноваження і вага в суспільстві тих, хто збирається, щоб іще більше панувати над світом. Щодо третьої компоненти я маю сумніви, чи можна вважати її самостійною, чи все ж варто додати її до першої: з яких мотивів масони, рептилоїди чи інші потаємні істоти беруться правити світом? Звісно ж, тут годі шукати чогось доброго, світлого, позитивного, бо вони завжди злі, шкідливі, погані й пекельні. Наявність саме злого умислу й підступного плану з його реалізації, як ви пригадуєте, і є ключовою ознакою конспірологічного світогляду.

Однією з причин страхів перед таємними товариствами банально може бути сам факт їхньої таємності, яка щонайменше насторожує. Попри те що не всі дискусії вочевидь відбуваються публічно, найбільше громадськість бентежить можливість ухвалення важливих політичних та економічних рішень подалі від пильного нагляду суспільства. Процес ухвалення політичних рішень складний, заплутаний і не завжди прозорий на всіх етапах, і якщо цей факт помножити на бажання представників політичних еліт мати можливість обговорювати різні нагальні питання в тому числі й за зачиненими дверима, маємо родючий ґрунт для конспірологічних спекуляцій на тему таємних товариств і їхнього впливу на світову політику й економіку.

Говорити про таємні товариства, навіть сучасні, неможливо без екскурсу в історію. Що глибше в сиву давнину сягає історія якогось таємного товариства, то соліднішим видається саме угрупування, то страшніше його зловіщий послужний список. Організувати повалення французької монархії — корисний досвід, щоб згодом розвалити Радянський Союз, а для тих, хто разом із прибульцями зводив єгипетські піраміди, розпилення хімікатів з літаків не таке вже складне завдання. Відстежування історичних витоків таємних товариств також дозволяє обґрунтувати уявні злочинні замисли за допомогою простого риторичного прийому: так діяли їхні попередники, отже, сьогодні вони теж не полишають ганебну справу своїх прапращурів. Можна піти ще простішим шляхом і просто оголосити когось масоном чи ілюмінатом, а все інше про лиходія публіка дофантазує сама.

Одним з найвідоміших таємних товариств і символом конспірології, звісно, є масони. Рух вільних каменярів оповитий величезною кількістю таємниць, упереджень, але разом із тим і невгамовним інтересом до того, чим насправді займаються таємничі будівельники. Кілька років тому я був переконаний, що сучасна молодь менше цікавиться «старою доброю» конспірологією, зокрема й масонським рухом, бо розвиток сучасних комунікаційних технологій дозволяє генерувати і поширювати величезну кількість найрізноманітніших ідей, байок, теорій змови тощо. Втім якось у Харкові на перерві ми зі студентами обговорювали теми сучасних загроз суспільства, і один 18-річний студент сказав, що Україні треба думати, як боротися з масонами, що впливають на світову політику, шкодять інтересам нашої держави та роблять інші погані речі. Я і здивувався, і зрадів водночас: подив можу пояснити тим, що, по-перше, у розмові з молодими людьми навіть на теми, дотичні до конспірологічного світогляду, масонів давно вже ніхто не згадував (натомість раз у раз спливали хіміотраси, пласка Земля чи палеоконтакт), а по-друге, мені важко було стримати радість з приводу того, що зловісний імідж вільних каменярів, як усна історія, передається наступним поколінням. Більшість своїх знань про масонів той студент отримав від батька, який полюбляв читати книжки про масонів і говорити про це. На жаль, перерви між